События

Таинство исцеления души и тела.

«Есть еще великое Таинство –
Елеосвящение или Соборование.
В этом море милосердия Божия
потопляются все наши забвенные грехи,
а таких у каждого немало найдется».

Св. Варсонофий Оптинский

 

0 92eee cc4dead3 orig

В определенные дни Великого поста в Молченском женском монастыре и Никольском храме (подворье монастыря) будет совершаться Таинство Елеосвящения (Соборования). О днях совершения Таинства вы можете узнать на страничке «Объявления» монастырского сайта.
Таинство исцеления души и тела — такими словами можно передать суть таинства, которое известно у нас как Соборование, а в церковных книгах чаще называется Елеосвящением. Название «соборование» произошло от практики совершения этого таинства несколькими священниками — «собором». Соборование - одно из семи Таинств Православной Церкви, совершаемое для исцеления духовных и телесных недугов, а также дарует оставление тех грехов, о которых человек забыл. Совершается семикратным крестообразным помазыванием лба, ноздрей, щек, губ, груди и рук верующего освященным елеем, сопровождаемым чтением молитв, Апостола и Евангелия.
Соборование обычно совершается для прихожан в Великий пост. На протяжении всего поста можно выбрать удобный день. На все соборования ходить не нужно, только на одно. Много дней дается для того, чтобы все желающие могли получить таинство.
Обычно на Соборование приносят 1кг любой крупы, бутылку масла и бутылку кагора. Деньги для милостыни и для свечи. Покупаете 7 свечей или одну большую. Свечи зажигают перед очередным чтением святых писаний и тушат перед помазанием. Всего помазаний 7. На каждое берут новую свечу или зажигают прежнюю.
Возьмите с собой платочек носовой, женщинам нужно взять еще и головной платок, емкость для масла (банку или бутылку с крышкой) и пакет или мешочек для крупы. Одеться надо так, чтобы можно было расстегнуть кофточку на груди - будут помазывать маслом. С рукавов не должны свисать висюльки и бахрома - тыльная сторона ладоней так же будет помазаться. Лоб должен быть открыт для того же. Не надевайте золота на шею и пальцы, браслеты так же выпачкаются и будут мешать. Платочек Вам понадобится, чтобы в конце чуть утереться (не все начисто стереть) или во время соборования если масло потечет, промокнете платочком.
После соборования всем будут раздавать в их тару масло, смешанное с вином и крупу - обычно смесь разных круп. Это масло Вы можете по столовой ложке добавлять в бутылку обычного масла, которое используете для жарки, салатов и прочих блюд. Так же освященным елеем можно натирать больные части тела. Это масло, как и крупа используются по чуть-чуть на протяжении всего года - до следующего поста. Крупа по маленьким горсточкам кладется в блюда при готовке. Все это очень помогает соборовавшемуся.
После данного таинства могут быть какие-либо обострения в жизни или у физического тела. Скоро пройдут. Не переживайте. Постарайтесь пронести благоговейно таинство на себе хотя бы всю следующую неделю от соборования. Свечу или свечи после соборования надо забрать домой и зажигать для себя в случае болезни или другой крайней необходимости с молитвой.
Перед Соборованием желательно исповедоваться, а сразу после Соборования причаститься.
Всем, кто отягощен телесной болезнью, имеет душевное страдание, кто поник духом из-за смерти близких людей, от горя, кому необходим благодатный посыл или толчок, чтобы собраться с силами и снять с себя путы отчаяния – прибегните к Соборованию, вознесите к Богу особые молитвы. Спаси вас Боже.
Таинство соборования будет совершаться:
В Молченском женском монастыре:
в воскресенье 20 марта в 15.00 ( 1 седмица Великого поста)
во вторник 29 марта в 10.00 ( 3 седмица Великого поста)
в субботу 2 апреля в 11.00 (3 седмица Великого поста)
в воскресенье 10 апреля в 11.00 ( 4 седмица Великого поста)
во вторник 19 апреля в 10.00 ( 6 седмица Великого поста)
в Никольском храме
в субботу 26 марта в 11.00 ( 2 седмица Великого поста)
в субботу 9 апреля – 11.00 ( 4 седмица Великого поста)
во вторник 12 апреля в 10.00 ( 5 седмица Великого поста)

Вітання сестрам.

Дорогі, любимі, глибоко шановані сестри
Михаїла, Рафаїла, Іоанна, Єлисавета, Парфенія!

 

    Щиросердно вітаю вас з річницею прийняття чернечого та іноческого постригу!
   Чудним воїнством Христовим величає ченців та черниць святитель Іоанн Златоуст, спосіб життя яких подібний лише горнім силам. Досвід святих отців говорить, що якби мир знав те блаженство, яким втішає Господь обраних своїх, ченців, то весь мир зрікся б всього і пішов би за тим блаженним покликом.
   При прийнятті доленосного рішення, Вас не зупинив страх непорозуміння з рідними, близькими, друзями. Перед прийняттям обітниць цнотливості, безкорисливості, послуху, ви гідно пройшли відповідні випробування. Ваша природня слабкість не стала перепоною на шляху духовної битви з силами темряви. Палка любов до Господа зміцнила ваш дух та рішучість на всі втрати і труднощі заради Сладчайшого Іісуса.
Крокуючи обраним шляхом, здійснюючи свій подвиг по ангельському образу, ви достойні здобути досконалість, недосяжну в миру, серед його шуму та суєти.
   В річницю постригу бажаю вам, щоб ваші християнські чесноти, глибокі щирі почуття і палка любов давали вам силу і мужність йти тернистим подвижницьким шляхом, таким суворим, як і подвижники-аскети.
   Прошу ваших молитов за ближніх і дальніх, за тих, що ненавидять і тих, що люблять, за весь грішний світ, бо стоїть він лише завдяки молитвам праведників та подвижників.
   Хай слова святителя Ігнатія Брянчанінова стануть черговим підтвердженням правильності обраного вами шляху: «Милость из милости Царя царей – когда Он призовет человека к монашеской жизни, когда в ней дарует ему молитвенный плач и когда причастием Святого Духа освободит его от насилия страстей и введет в предвкушение вечного блаженства».
          Схиляюсь перед вашим духовним подвигом. З любов'ю у Христі Оксана Білоус.
                                                                                                         12 березня 2016 року

Постриг 18

 

DSC05042

 

Врятуємо святиню!

Путивльський Молченський Різдва Пресвятої Богородиці Печерський монастир є перлиною нашого міста, унікальною пам'яткою та важливим духовним центром Сіверщини. Храми та споруди монастиря вражають своєю неповторною красою та довершеністю.
На початку ХХІ століття монастир невпізнанно змінився. Більшість його будівель відреставровано завдяки самовідданому подвижництву ігумені монастиря – матінки Феодосії, сестер, а також багатьох мирян, що долучилися до цієї великої і благородної справи.
На жаль, залишається напівзруйнованою церква Різдва Іоанна Хрестителя, яка свого часу була окрасою монастиря. Її збудовано в 1866–1869 роках за проектом архітектора Гросса. Однобаневий хрестовокупольний храм у формах русько-візантійського (неовізантійського) стилю звели на залишках монастирського оборонного муру з казематами кінця XVI – початку XVII століття, які й нині добре простежуються в підвалі церкви.
Неовізантійський стиль панував у церковній архітектурі на теренах Російської імперії другої половини ХІХ століття. Хоча храми того періоду будувалися за «взірцевими» проектами, аналогів Путивльського Предтеченського храму досі не виявлено, що підкреслює його унікальність. Первісний вигляд церкви був пірамідальним – з низьких притвору, апсиди –виростав композиційний «хрест», в центрі якого знаходився купол. Незважаючи на поважні розміри, храм відрізнявся піднесеною легкістю, й гармонійно доповнював монастирський архітектурний ансамбль.
Церква була трипрестольною. Головний престол освятили на честь Різдва Предтечі й Хрестителя Христового Іоанна. У правому бічному вівтарі знаходився престол в ім'я Святителя Тихона Задонського, в лівому – Святителя Миколая Мірлікійського.
У 1920-х роках монастир був ліквідований. Деякий час він стояв пусткою, але згодом у його приміщеннях почали діяти спочатку ремісниче училище, школа механізаторів, а пізніше – завод радіодеталей. Ще донедавна на фронтоні західного фасаду Предтеченської церкви можна було побачити дату – «1949» – саме в цьому році храмовій споруді було надано «некультовий вид», тобто перетворено на звичайний триповерховий корпус. Задля цього знесли світловий барабан з банею, а притвор і вівтарну частину надбудували. Там, де було викладено цегляний хрест (на південному фасаді), розмістили герб СРСР, а по боках – портрети Леніна і Сталіна. Ці перебудови спотворили не лише храм, але й увесь архітектурний ансамбль давньої обителі. Понад півстоліття надбудована важка і об'ємна споруда височіла на присеймському пагорбі, псуючи враження від комплексу пам'яток древнього монастиря.
У 2014 році завдяки старанням ігумені Феодосії та сестер обителі почалися роботи з розчистки храму від спотворень радянської доби. Коли ці роботи було завершено, в давньому монастирі ніби стало легше дихати, а понівечений храм набув рис, близьких до первісних. Відкрилися архітектурні деталі, що вражають своєю гармонійною красою, а деінде проглядає і орнаментальний розпис.
Храм ніби знову ожив. У день престольного свята – 7 липня 2015 року – в напівзруйнованій святині було відслужено першу після довгої перерви Божествену Літургію. Здавалося, співав не тільки чернечий хор, а й кожний камінчик древнього храму, радіючи своєму поверненню з небуття.
Зроблено дуже багато, але для того щоб повністю відродити храм, треба зробити ще більше. Рятувати святиню треба негайно. На жаль, після розчистки храму від надбудов ХХ століття, в конструкціях, що залишилися відкритими, почалися процеси прогресуючої руйнації. Необхідна термінова реконструкція будівлі чи принаймні консервація. Інакше ми безповоротно втратимо безцінну пам'ятку, як утратили в ХХ столітті сім храмів з дев'яти, гімназію Ярославни, поліцейську управу і багато інших будівель історичного центру міста. (Принагідно зазначимо, що нині в загрозливому становищі знаходяться також Курдюмівська богадільня, Маклаковське ремісниче училище і деякі інші архітектурні пам'ятки Путивля).
Іноді доводиться чути, що простіше зламати будь-яку стару будівлю і побудувати нову, ніж вкладати великі кошти в її реставрацію. З точки зору простої логіки це дійсно так. Однак втрачену пам'ятку вже неможливо відтворити в аутентичному вигляді. У кращому випадку це буде макет, а в гіршому – карикатура. У наш час мінилося все – і будівельні матеріали, і техніка будівництва, людський світогляд і світосприйняття. Сучасні люди можуть побудувати лише сучасний храм. А до нашого міста з усіх усюд їдуть паломники і туристи, щоб доторкнутися до старовини, овіяної подихом віків та намоленої багатьма поколіннями наших предків.
Храм Іоанна Предтечі необхідно реставрувати, зберігаючи по можливості на своєму історичному місці кожну цеглинку, кожен камінчик. Хоча храм збудовано в ХІХ столітті, його архітектурні риси переноситимуть нас у давню Візантію, на Святий Афон і славний Царгород – туди, звідки прийшло до нас світло православної віри. Відродивши храм, ми збережемо для нащадків і його дуже цікаву підземну частину з аутентичними рештками фортифікаційних споруд ХVI століття, які зараз, на жаль, через атмосферні опади, знаходяться під загрозою знищення.
З відновленням Предтеченського храму наше місто стане справжньою архітектурною енциклопедією під відкритим небом. Судіть самі. Молченський монастир – це зразок культової й фортифікаційної архітектури ХVI – ХVII ст., Спасо-Преображенський собор – унікальний для України зразок московської архітектурної школи (такого храму більше немає ніде в Україні). Церква Миколи Великоріцького (яка помилково ототожнювалася з давно неіснуючою церквою Миколи Козацького) поєднує кращі традиції українського бароко з раннім класицизмом. Нарешті, храм Іоанна Предтечі – справжній шедевр неовізантійського архітектурного стилю. Де на Сумщині ви зможете одночасно побачити таку кількість архітектурних зразків різних стилів?
   Необхідно спільними зусиллями терміново рятувати святиню. Хтось може пожертвувати 10 гривень, хтось – тисячу, а комусь під силу допомогти матеріалами чи технікою. Однак якщо і ніхто не допоможе, то все одно храм буде відроджений з Божою поміччю стараннями матінки Феодосії і тендітними руками сестер монастиря. Та все ж, віримо, що їм прийдуть на поміч багато справжніх патріотів Путивля і України. Адже це не лише наше покаяння перед минулим, а й безцінний дар майбутнім поколінням.

    Сергій ТУПИК, Директор Державного історико-культурного заповідника (за дорученням колективу заповідника)

 

МИНУЛЕ...

 

Храм  стр. 9

 

СЬОГОДЕННЯ...

 

IMG 8964

 

МАЙБУТНЄ!

 

2902.2016

 

Свято святителя Феодосія Чернігівського – день тезоіменин матушки ігумені.

    «Был он муж благоразумен и благотворящ Киевскому Братскому монастырю»
(З синодика Києво-Видубицького монастиряпро святителя Феодосія)

 

    18 лютого 2016 року православна громада монастирського приходу молитовно святкувала пам'ять святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського. Високоосвічена людина, борець за православ'я, великий організатор і будівничий монастирів, сильний молитвеник – так характеризується святитель Феодосій в джерелах про його життя та подвижницький подвиг, що збереглися до наших часів.
     В цей день святкова літургія в храмі Різдва Пресвятої Богородичі була звершена правлячим архієреєм Конотопсько-Глуховської єпархії єпископом Романом в співслужінні священнослужителів епархії.По завершенні літургії владика Роман, за старанні труди по відновленню обителі, влаштування чернечого життя та з нагоди дня Ангела, нагородив ігуменю Феодосію орденом УПЦ Антонія та Феодосія Києво-Печерських.
   Свято Феодосія Чернігівського, великого подвижника віри Христової, є для ігумені Мовчанського жіночого монастиря матушки Феодосії особистим духовним святом: саме на честь цього святителя наречена матушка при чернечому постригу.
     Привітати матушку ігуменю з днем тезоіменин завітали духовні чада, вірні однодумці, численні прихожани. В своїх привітаннях вони висловлювали глибоку повагу та захоплення подвижницькою діяльністю матушки. Надзвичайно душевним було привітання сестер насельниць. Вітальні пісноспіви у їх виконанні були проникнуті безмежною любов'ю та вдячністю.
     Наслідуючи приклад земного життя святителя Феодосія, матушка настоятельниця всі свої сили та вміння віддає на відбудову обителі Білої Богородиці та опікування паствою. На думку духовних чад матушки ігумені, вона є прикладом сучасної мудрої та діяльної християнки. Жіноча мудрість – це особлива категорія мудрості. Красномовним та беззаперечним прикладом мудрої жінки є Пресвята Богородиця, рівноапостольні Марія Магдалина, цариця Єлєна, просвітителька Грузії свята Ніна та наша слов'янська княгиня Ольга.
    У своїй подвижницькій діяльності во славу Церкви Христової матушка вміє бачити все, що відбувається в сьогоденні всеохоплююче, не вузькозоро. Приймаючи доленосні для обителі, її насельниць та громади рішення, матушка враховує контексти і підтексти, відслідковує тенденції, пам'ятає минуле і думає про майбутнє, враховує всі нюанси теперішніх і майбутніх справ. Це не просто, але їй це вдається.
   Мудра жінка – це любляча жінка і в коло її інтересів природнім шляхом входить допомога тим, кого вона любить. Життєве кредо матушки Феодосії – «Я там, де я потрібна. Я живу для того, щоб допомагати людям віднайти свій шлях до Бога. Я живу для того, щоб прославляти Бога на землі».
І вона прославляє Творця і словом, і ділом. Всі прийняті матушкою з Божого благословення рішення вивірені і зважені, всі розпочаті богоугодні справи знаходять відгук і підтримку у суспільстві і доведені до логічного завершення. Довголітнє мудре опікування та керівництво Молченською обителлю дали щедрі плоди – це і згуртована вірою в Бога та зігріта Вашою турботою велика православна громада, це і відбудова ввіреної у Ваші дбайливі руки православної святині.
Сьогодні християнська громада монастирського приходу сердечно дякує тій людині, яка свого часу мудро вчинила, благословивши на настоятельський послух матушку Феодосію – мудру земну жінку та ревну християнку.
Звертаючись до мудрості віків і духовного спадку, молитовно просимо у Бога, щоб у найближчому майбутньому ми могли без докорів сумління сказати про матушку Феодосію словами святителя Василія Великого: «У Христа воинствует и женский пол, вписываемый в воинство по душевному мужеству и не отвергаемый за телесную немощь. И многие жены отличились не менее мужей; есть и такие, что даже более прославились».

Хай Господь Вседержитель благословляє Ваші труди, матушко,
щедро наділяє Вас християнськоми чеснотами,
а Цариця неба і землі покриває від усякої біди чесним Своїм омофором.

 

 

18.02.16 а

 

18.02.16 а 1

 

18.02.16 а 2

 

18.02.16 а 3

 

18.02.16 а 4

 

18.02.16 а 5

 

18.02.16 а 6

 

18.02.16 а 7

 

18.02.16 а 8

 

18.02.16 а 9

 

18.02.16 а 10

 

18.02.16 а 13

 

18.02.16 а 14

 

18.02.16 а 15

 

 18.02.16 а 16

 

18.02.16 а 17

 

18.02.16 а 18

 

18.02.16 а 19

 

18.02.16 а 20

 

18.02.16 а 21

 

18.02.16 а 22

 

18.02.16 а 23

 

18.02.16 а 24

 

18.02.16 а 25

 

18.02.16 а 26

 

18.02.16 а 27

 

18.02.16 а 28

 

18.02.16 а 29

 

18.02.16 а 30

 

18.02.16 а 31

 

18.02.16 а 32

 

18.02.16 а 33

 

18.02.16 а 34

Дорогая наша матушка-игуменья Феодосия!

18.02.2015 19Сердечно поздравляем Вас
с праздником святителя Феодосия Черниговского,
днем Вашего тезоименинства.
Великое благо, что Господь послал нам такую матушку-настоятельницу,
которая является для нас примером любви и терпения,
полной самоотдачи делу, на которое избрал ее Господь.
В этот праздничный день молитвенно желаем Вам
радости сопричастия празднику,
доброго здравия, крепости сил и благоденствия,
помощи Божией в служении Церкви Христовой,
терпения в испытаниях и молитвенного предстательства
Пречистой Богородицы во всех добрых начинаниях.
Спаси Вас Боже.

С любовью о Господе
сестры насельницы монастыря
18 февраля 2016 года.

Вельмишановна матушко Феодосіє!

18.02 39
Щиросердно вітаю Вас зі святом святителя Феодосія,
архієпископа Чернігівського,
ім'ям якого Ви наречені при чернечому постригу.

Ваше довголітнє мудре опікування та керівництво
Молченською обителлю має щедрі плоди –
це і згуртована вірою в Бога та зігріта Вашою турботою
велика православна громада;
це і відбудова ввіреної у Ваші дбайливі руки православної святині.

Хай Господь Вседержитель благословляє Ваші труди,
щедро наділяє Вас християнськими чеснотами,
а Цариця неба і землі покриває від усякої біди чесним Своїм омофором.

Низько вклоняюсь Вам і дякую за вміння
пробудити в серцях і душах духовних чад ті почуття,
які вкрай необхідні в нашому повсякденному житті:
ВІРА, яка допомагає зрозуміти, що ми створені Творцем для добрих справ,
НАДІЯ на спасіння у житті вічному,
ЛЮБОВ, бо «хто перебуває в любові перебуває в Бозі, і Бог з ним».

Доброго здоров'я і духовної радості Вам на многая і благая літа.

З глибокою повагою
прихожанка монастиря
Ксенія Білоус
18 лютого 2016 року.

Размышления на тему...

Дорогие Путивляне, хочется поделиться с Вами своей болью и своими размышлениями…

Все мы знаем и многие из нас любят Молченскую женскую обитель. Зимой она радует нас белоснежной красотой, весной утопает в цветении монастырского сада, летом радует глаз обилие и разнообразие цветов и декоративных кустарников, осень украшает

обитель багряно-желтыми красками цветущих хризантем и опадающей листвы. Красота - неописуемая…

Переступив Св. врата обители, попадаем сразу в другой мир, мир тишины, спокойствия, неземной красоты и благодати.

Явно ощущаем здесь присутствие Божьей Матери, ведь этот монастырь называют обителью Белой Богородицы.

Очень ухоженная территория, белоснежные здания, украшенные св. иконами. Всё здесь напоминает нам о том, что всё на этой грешной земле - временное и лишь наша душа – вечная. Где и помолиться и покаяться в грехах, как не в Св. обители?

С древних времён люди тянулись в монастыри, где поистине сильная молитва, ведь монахини ушли из бренного мира, чтобы молиться за нас, за наш город и за весь мир. Богослужения здесь ежедневно. И пока будут звучать молитвы монахов, то будет существовать мир (так пишут Св. старцы). Ведь мир держится на молитве. Верим мы в это или нет!

Но пройдя поближе к храму, мы видим, что не всё так просто в нашей обители. Невзирая на непосильный труд сестер и прихожан, в монастыре очень много проблем. Великолепный храм Св. Иоанна Предтечи в безбожные годы превращен в руины. Я, когда увидела, как сестры сами расчищают руины этого храма, носят сгнившие балки, возят тачки со строительным мусором, я плакала. Какой же они несут подвиг молитвы и труда! А где же все «сильные мира сего»? Где депутаты и другие влиятельные люди? А ведь храм Рождества Иоанна Предтечи построен на средства путивлян по проекту известного архитектора Д.И.Гримма. А сам монастырь является памятником архитектуры национального значения.

Неужели этот памятник нужен только сестрам и прихожанам, которые стараются помогать обители? Кто копеечкой, кто своим трудом, кто молитвой…

За последние годы храм стал сильно разрушаться: вода попадает под фундамент, уже провалились своды, разрушается кирпич. Ещё год-два и его не восстановить!!!

А ведь храм теряют не только сестры и прихожане, храм теряет наш славный город Путивль!

Чем славится наш город? Прежде всего, монастырём и Спасо-Преображенским собором, а уже потом музеем, памятником Ярославне и Спадщанским лесом.

Сейчас очень много строится новых храмов, но намного важнее сохранить для наших детей и внуков то, что строили наши предки. А они умели строить! Уникальная красота архитектурного ансамбля Молченской обители радует и нас, путивлян, и глуховчан, и сумчан, и харьковчан и киевлян. Все, кто посещает этот «райский уголок» говорят о том, что здесь есть что-то, чего не найдёшь нигде!

Давайте, дорогие мои, кто, чем может, поможем сестрам сохранить для нас памятник архитектуры – храм Рождества Иоанна Предтечи. И Господь возблагодарит и нас, и наши семьи и наш славный город. Ведь Молченский монастырь – его визитная карточка. А храм Св. Иоанна Предтечи – кровоточащая рана св. обители.

                           С любовью и уважением к Вам Вера Лукьяненко.

Христос крещается! В реке Иордане!

Христос крещается! В реке Иордане!
«И, крестившись, Иисус тотчас вышел из воды, -
и се, отверзлись Ему небеса, и увидел
Иоанн Духа Божия, Который сходил, как голубь,
и ниспускался на Него. И се, глас с небес глаголющий:
«Се есть Сын Мой Возлюбленный,
в Котором Мое благоволение».

(Мк 1:9-11)

      Сегодня, 19 января 2016 года, православные верующие поздравляли друг друга с праздником Богоявления: «Христос крещается! В реке Иордане!».
      Богоявление, Крещение Господне, Иордан – такие названия получил в народе этот один из самых древних и наибольших двунадесятых праздников. Богоявление – это воспоминание крещения Христового в реке Иордане и начало Его апостольской деятельности. До тридцати лет Христос проживал как обычный работник в бедном назаретском доме. После крещения Он становится Спасителем и Мессией мира. Крещение – это публичная интронизация Божьего Сына как Мессии человечества.
     В обители Белой Богородицы по церковному уставу празднику Богоявления предшествовало повечерье – богослужение, которого имеет сходство с чином повечерья Рождества – это и великие царские часы, и литургия с вечерней. В конце этого богослужения протоиереем Николаем Лево был совершен чин первого освящения воды.
     На Крещение после праздничной литургии священнослужители многих храмов освящают озера, реки, пруды. Соблюдается эта церковная традиция и в нашем монастыре. Так, после праздничного богослужения и чина освящения воды на территории Молченской обители, богомольцы Крестным ходом направились к Сейму. Во главе Крестного хода шли архимандрит Дамаскин, игуменья Феодосия, мер города Путивля Волков Валерий Валентинович. Крестный ход двигался под праздничные церковные песнопения в исполнении сестер-насельниц и богомольцев.
        В день Крещения еще одной хорошей народной традицией стало совершение верующими погружения в воды Сейма. Заблаговременно на реке была вырезана прорубь в форме креста, подготовлены трапы с перилами для удобства богомольцев при вхождении в воду, места для переодевания. Хотим отметить, что церковь не призывает лезть в ледяную воду – это каждый решает для себя индивидуально. В большие православные праздники в народе часто наблюдается религиозный всплеск – и в этом нет ничего плохого. «Холод на улице, тепло в душе, горячо на сердце» - говорили смельчаки, окунувшиеся в «иорданской» воде.
        Мы свято верим, что в ночь на Крещение вода во всех водоемах Земли становится святой и обретает чудесные целебные свойства – ею лечатся в случае болезни, окропляют жилище, освященная вода может храниться годами, оставаясь свежей. Такую силу вода получает через молитвенное призывание на нее Божьего благословения. Крещенская вода – это святыня, которая должна быть в доме каждого православного христианина. Ее бережно хранят возле святых икон. Крещенская вода, как и Святое Причастие, принимается верующими только натощак.
Чудодейственных сил и действий святой воды сподобляются только те, кто потребляет ее с живой верой в обеты Божии и силу молитвы Святой Церкви, те, кто имеют чистое и искреннее желание изменить жизнь, покаяться и спастись.
      Желаем всем причастным праздника Святого Света чтобы их души, которые каются и веруют в Спасителя, были очищены от всех грехов Христом, также как и тело омывается и очищается святой водой.
Молченский монастырь благодарит за подготовку и организацию праздника на реке Сейм и всем кто приложил усилия – МНОГАЯ И БЛАГАЯ ЛЕТА!

 

19.01.2016222

 

19.01.2016222 1

 

19.01.2016222 2

 

19.01.2016222 3

 

19.01.2016222 35

 

19.01.2016222 6

 

19.01.2016222 5

 

19.01.2016222 36

 

19.01.2016222 7

 

19.01.2016222 8

 

19.01.2016222 9

 

19.01.2016222 39

 

19.01.2016222 11

 

 19.01.2016222 14

 

19.01.2016222 15 

 

 19.01.2016222 16

 

 19.01.2016222 17

 

 19.01.2016222 18

 

 19.01.2016222 19

 

19.01.2016222 22

 

19.01.2016222 23

19.01.2016222 41

19.01.2016222 24

 

19.01.2016222 25

 

19.01.2016222 26

 

19.01.2016222 27

 

19.01.2016222 29

 

19.01.2016222 28

 

19.01.2016222 30

 

19.01.2016222 31

 

19.01.2016222 34

 

 

 

 

Архимандрит – высокий монашеский чин.

     9 января 2016 года епископ Роман, правящий архиерей Конотопско-Глуховской епархии, за богослужением возвел в сан архимандрита иеромонаха Дамаскина (Кудлая).
   Архимандрит (в переводе с греческого главный, старший) – один из высших монашеских чинов в Православной церкви и в настоящее время дается как высшая награда монашествующему духовенству; соответствует протоиерею и протопресвитеру в белом духовенстве.
   Согласно этого чина в облачении отца Дамаскина появятся митра, украшенный архимандритский крест, палица и мантия со скрижалями. В торжественной и официальной речи к архимандриту следует обращаться «Ваше Высокопреподобие».
   Воистину, отец Дамаскин за многолетние труды на ниве Христовой заслужил присвоение такого высокого монашеского чина. Подтверждением тому есть следующие слова прихожан монастыря, духовных чад, людей, знающих отца Дамаскина:
   «Прихожане знают отца Дамаскина очень хорошо. Светлый человек, что служит Богу и людям. Люди тянутся к нему, зная, что для каждого у отца Дамаскина найдется доброе слово и напутствие».
«Много теплых слов в адрес отца Дамаскина сказал почитатель его таланта Анатолий Луговской, член национального союза писателей Украины, редактора газеты «Путивльские ведомости», Заслуженный журналист Украины. Он назвал отца Дамаскина солнечным священником. Всегда улыбчивый и доброжелательный. Сочувствует людям, пытаясь понять их, помочь и утешить». (http://news.trk.net.ua/content/view/2776/1/)
     Отец Дамаскин очень многогранная личность. Кроме своего основного священнического предназначения в жизни, батюшка зарекомендовал себя искусным фотохудожником. Поклонники фотоискусства могли ознакомиться с его работами в мае 2015 года на фотовыставке в районной библиотеке Путивля, проходившей в рамках художественных выставок-вернисажей «Талантами славна земля Ярославны».
     Профессиональные фотохудожники высоко оценили работы отца Дамаскина и пригласили его принять участие в областной выставке. Вот некоторые мнения: «Его фотографии такие же теплые, добрые и красивые. В них много света и много любви. ...получил истинное наслаждение и заряд позитивной енергии». (Анатолий Луговской)
«Лично я испытываю огромное наслаждение, побывав на вернисаже творческих работ этого прекрасного человека, открывшего свой внутренний мир зрителю. Работы яркие, впечатляющие. Зрителю есть над чем поразмыслить и призадуматься. Здесь есть все: картины природы, животный мир, портреты людей, которые интересны не только автору, но и зрителю. Отец Дамаскин умеет подсмотреть в природе и в жизненных человеческих ситуациях то особое, порой неповторимое, что создает определенный сюжет. Умеет выхватить момент и сохранить его для других через фотографию». (Галина Нерощина). (http://news.trk.net.ua/content/view/2776/1/)

    Душевная радость и благодарность Богу переполняют наши сердца за возможность общения с таким духовно богатым, щедрым на добро и понимание ныне архимандритом отцом Дамаскиным.

«В этот знаменательный в Вашей жизни день, Ваше Высокопреподобие отец Дамаскин, сердечно поздравляем Вас с возведением в монашеский чин архимандрита. Желаем Вам Божьего благословения, душевной радости, мира, всех земных благ. Пусть Господь дарует Вам крепкое здоровье и долголетие, а Пресвятая Богородица пусть всегда покрывает Вас Своим омофором и будет с Вами во всех добрых делах и начинаниях.

   С глубоким уважением игуменья Феодосия с сестрами,священнослужители и прихожане
Молченского монастыря  9 января 2016 года».

09.01.2016 14

 

Архієрейська різдвяна колядка.

Святий вечір на поріг – світлого Різдва для всіх!
Хай рікою щастя ллється, хай добро в сім'ї ведеться!
Хай між вами згода буде, хай Ісус вас не забуде!

 

    Місто поринуло у різдвяно-новорічну радість. Звідусіль лунають колядки та святкові віншування. Молченський жіночий монастир також святкує Різдво Христове та вшановує новонароджене Богодитя святковими колядками.
  Різдво Христове, окрім того, що найголовніше свято нашого народу, є ще й велетенською спадщиною суто українських звичаїв та традицій. У наших колядках та вертепах промовляє сама душа українського народу. Колядка – це маленька різдвяна оповідь про величну подію і прославляння головних героїв тієї ночі, яка принесла саму радісну, саму головну новину – народився Христос Бог Спаситель. В цих по-справжньому щирих та істинно народних текстах ми славимо Новонародженого та бажаємо один одному щастя.
    Так, 9 січня 2016 року з благословення Високопреосвященнійшого Романа, єпископа Конотопсько-Глухівської єпархії, в храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулось свято архієрейської різдвяної колядки. Сповіщаючи пастві радісну новину про рожденне Богодитя, заспів колядки розпочав Владика Роман, який має Богом даний дар співу та значний співочий досвід (в 90-х роках був регентом Архієрейського хору Почаївської лаври). Наслідуючи приклад правлячого архієрея, колядки виконали насельниці монастиря, співочі колективи Спасо-Преображенського, Свято-Микільського храмів, сільських приходів та найдорожчі прихожани – діти.
    Шанувальники та поціновувачі колядок та пісноспівів були вражені красою та величчю людських голосів. Всі присутні на святі зачаровано слухали прекрасні древні колядки, які проймали до самого серця.
По завершенні свята правлячий архієрей побажав пастві родинного тепла та затишку, благословенної різдвяної зірки, смачної куті. Найменші виконавці колядок були обдаровані солодощами від Владики Романа.
      Сподіваємось, що наступного свята Різдва Христового ми знову будемо насолоджуватись прекрасними святковими пісноспівами, прославляючи Господа Бога нашого, Творця і Спасителя.

       Христос народився! Славімо Його!

09.01.2016

 

09.01.2016 1

 

09.01.2016 2

 

09.01.2016 3

 

09.01.2016 4

 

09.01.2016 5

 

09.01.2016 6

 

09.01.2016 7

 

09.01.2016 10

 

09.01.2016 11

 

09.01.2016 12

 

09.01.2016 14

 

09.01.2016 15

 

09.01.2016 17

 

09.01.2016 18

 

 09.01.2016 19