События

Вербное воскресенье.

Благословен Царь, грядущий во имя Господне!
Мир на небесах и слава в вышних!
(Лк. 19, 37-38)

    

     Близится к завершению Великий пост. Церковь вступает в особые дни – дни, полные ликования и трагизма. В дни, в которых почти нет границы между «ОСАННА!» и «РАСПНИ!»...
     «Придите, взойдите на Елеонскую гору, спешите встретить Христа, Который ныне возвращается из Вифании. Он направляется в Иерусалим, чтобы добровольно принять там блаженные и честные Страсти, дабы совершить таинство Спасения рода человеческого» (св.Андрей Критский, Проповедь на Вербное воскресенье).
Вербное воскресенье или Вход Господень в Иерусалим – большой христианский праздник в воскресенье Вербной недели. В этот день Церковь памятует царское прославление Иисуса Христа перед Его крестной смертью для того, чтобы показать, что страдания Спасителя были добровольными.
  Церковная служба этого дня является продолжением службы Лазаревой субботы. На всенощной праздника читались пророчества Старого Завета о Царе-Мессии вместе с евангельскими повествованиями о входе Христа в Иерусалим. На утрене благословлялись (освящались) веточки вербы, что их прихожане монастыря держали в руках во время всей службы. Это действо есть свидетельство встречи Господа, который невидимо грядет. Его встречают как Победителя ада и смерти, держа в руках знамение победы – веточки вербы с зажженными свечами.
    Сегодня, в день праздника Входа Господня в Иерусалим, мы радуемся так, как и много лет тому радовались жители этого Небесного древнейшего города. Но, вспоминая события, последовавшие за Неделей вайи, по телу проходит дрожь.
    В своем маловерии люди жаждали земного царя и не рассмотрели перед собой Живого Бога. «Кругом ликований вайи, восклицания, постеленные одежды... А Христос идет через все это – к Своей смерти. Он знает, что руки, которые сегодня держат цветы, завтра с ненавистью сожмут камень. И глаза, которые сегодня хранят улыбку, через несколько дней зажгутся недобрым огнем и нальются кровью. Он говорил им о Царствии Небесном, а они ждали только удовлетворения своих земных проблем! Он возвещал им о Божественной любви и Сам был Любовь, а они эту любовь безжалостно растоптали!
    Труден и трагичен сегодняшний праздник. Им открываются двери Страстной седмицы – самого напряженного, самого драматичного времени церковного года. Мы стоим с вайями сегодня, и Господь так хочет, чтобы никто из нас от Него никогда не отвернулся. Чтобы мы стояли при Кресте Его, а не грелись у костра земной жизни» (из проповеди протоиерея Андрея Ткачева).
    Все мы проходим через множество испытаний, сопровождаемых скорбями, болезнями, сомнениями, слезами, тревогами, волнениями. Преодолеть эти испытания и прийти к Жизни Вечной нам помогает глубокая вера и Церковь, являющаяся драгоценным опытом Вечной Жизни. Вера дарит нам вдохновение, дает силы и мужество нести наш жизненный крест. Но чтобы наследовать Жизнь Вечную, нужен гигантский труд, неимоверное усилие души, огромная искренняя любовь к Богу и ближним.

24.04.2016

 

24.04.2016 1

 

24.04.2016 2

 

24.04.2016 3

 

24.04.2016 4

 

24.04.2016 5

 

24.04.2016 6

 

24.04.2016 7

 

24.04.2016 8

 

24.04.2016 9

 

24.04.2016 11

 

 

 

24.04.2016 12

 

24.04.2016 13

 

24.04.2016 14

 

24.04.2016 15

 

24.04.2016 16

 

24.04.2016 17

 

24.04.2016 18

 

24.04.2016 19

Новые мозаичные иконы.

   К празднику Пасхи Господней трудами и заботами попечителей и благодетелей благоукрашается Молченская обитель. Так на неделе Ваий в монастыре на здании колокольни были установлены и освящены мозаичные иконы неимоверной красоты. Теперь богомольцы будут иметь возможность возносить молитвы пред образами Святого Архистратига Михаила, Святого мученика Валерия, Святого Георгия Победоносца, Апостола Андрея Первозванного.

   Две из новоустановленных икон являются подарком монастырю от городского мера Волкова Валерия Валентиновича.

   В монастырской трапезной также были установлены и освящены правящим архиереем Владыкой Романом иконы Господа и Бога нашего Иисуса Христа, Пресвятой Богородицы и Пророка и Предтечи Господнего Иоанна Крестителя.

  Настоятельница монастыря игумения Феодосия сердечно благодарит всех, кто внес свою лепту в благоукрашение обители Белой Богородицы и выражает надежду, что при поддержке и участии неравнодушных к святыням православия людей, архитектурный ансамбль монастыря будет восстановлен.

   "Пусть лики святых без печали глядят на притекающих к ним богомольцам. Пусть их ходатайством перед Всевышним мы станем терпимее и мудрее, стойкость духа не утратим и обиды все простим".

 

01мозаика 2016

 

01мозаика 2016 1

 

IMG 6109

 

01мозаика 2016 4

 

 

 

01мозаика 2016 2

 

IMG 20160420 112216

 

01мозаика 2016 5

 

01мозаика 2016 6

 

01мозаика 2016 7

 

01мозаика 2016 8

 

01мозаика 2016 10

 

01мозаика 2016 11

 

01мозаика 2016 12

 

01мозаика 2016 13

 

01мозаика 2016 14

 

01мозаика 2016 15

 

01мозаика 2016 16

 

01мозаика 2016 26

 

01мозаика 2016 18

 

01мозаика 2016 17

 

01мозаика 2016 23

 

01мозаика 2016 19

 

01мозаика 2016 20

 

IMG 6235

 

01мозаика 2016 22

 

 

 

Радуйся, Благодатная, Господь с Тобой!

«Благовествуй, земле, радость велию,

хвалите, небеса, Божию славу».

(припев тропаря предпразднеству)

 

07 апреля сего года православная община Молченского женского монастыря молитвенно празднует Благовещение Пресвятой Богородицы. Этот праздник является днем воспоминания и прославления события оповещения Архангелом Гавриилом тайны Деве Марии о воплощении Бога через Нее.

До 17 столетия праздник именовался Зачатием Христа или Благовещением о Христе. Каждое из этих названий говорит об особенной радостной вести, однажды услышанной человечеством. Стоит кому-нибудь произнести слово «Благовещение», и все вокруг понимают, о чем идет речь, так как радостных новостей было много, а Благовещение только одно.

В этот день священнослужители монастыря: архимандрит Дамаскин, протоиерей Николай, диакон Василий, традиционно для Богородичного праздника совершают Божественную литургию в голубом облачении, ведь именно этот цвет является цветом Пресвятой Богородицы. Голубой или синий – цвет неба, он соответствует учению о Божией Матери, вместившей Небожителя в своей Пречистой утробе.

Обращаясь к трудам отцов и подвижников Церкви Христовой, мы вспоминаем слова митрополита Сурожского Антония, сказанные в праздник Благовещения: «В Божией Матери мы находим изумительную способность довериться Богу до конца; но способность эта не природная, не естественная: такую веру можно в себе выковать подвигом чистоты сердца, подвигом любви к Богу. Воплощение стало возможным, когда нашлась Дева израильская, Которая всей мыслью, всем сердцем, всей жизнью Своей смогла произнести Имя Божие так, что Оно стало плотью в Ней.

Вот благовестие, которое мы сейчас слышим в Евангелии: род человеческий родил, принес Богу в дар Деву, Которая была способна в Своей царственной человеческой свободе стать Матерью Сына Божия, свободно отдавшего Себя для спасения мира. Аминь».

 

1 1

 

1

 

1 2

 

1 3

 

1 4

 

1 5

 

1 6

 

1 8

 

1 9

 

1 10

 

1 11

 

1 12

 

1 7

Крестопоклонная неделя в Никольском храме.

Воскресенье третьей недели Великого поста в Православной Церкви носит название Крестопоклонной недели. Так, 01 апреля 2016 года в субботу вечером на всенощном бдении в центр Никольского храма был торжественно вынесен Животрорящий Крест Господень, как напоминание о приближающейся Страстной Седмице и Пасхе Христовой. А 02 апреля настоятелем храма иереем Стефаном была совершена Божественная литургия недели Крестопоклонной. При троекратном поклонении Кресту священник и миряне  поют: "Кресту Твоему покланяемся, Владыко, и святое воскресение Твое славим".  

После завершения праздничной литургии отец Стефан обратился к прихожанам с трогательной проповедью о глубоком смысле совершаемого праздника. Дабы подбодрить и укрепить нашу волю и дух к дальнейшему пощению, Церковь дает нам духовное утешение, вынося для всеобщего торжественного поклонения Крест Господень. Ведь Крест Господень - это и знамя, и оружие непобедимое, и райское древо жизни. Животворящий Крест напоминает нам, что, если мы со Христом страждем, то с Ним и прославимся - если с Ним умираем, то с Ним и воскреснем.

В этот же день отцом Стефаном было совершено таинство Евхаристии для всех подготовившихся и желающих принять Святых Тела и Крови Христовых.

 

Пользуясь случаем, для посетителей нашего сайте проведем небольшой экскурс в историю Никольского храма.  Никольский храм является подворьем Молченского Печерского  женского монастыря Рождества Пресвятой Богородицы и именуется Свято-Никольским. Территориально подворье расположено на улице Первомайской города Путивля. Согласно Устава православной церкви монастырское подворье – это «община православних христиан, состоящая в ведении монастиря и находящаяся за его пределами».

На подворье Молченского монастыря расположен храм, который в народе называют храмом Николы Казацкого, Николаевской Великорецкой церковью, церковью Каменного Николая. Его стройный двухбашенный силует виден издалека, со многих окрестных улиц.

Храм построен в 1735-1737 гг. на средства жителей Путивля — малороссийских мещан, которых в этой местности называли казаками. Поэтично подмечено, что этот храм напоминает двухмачтовый бриг. Подобная форма храма означает, что Церковь, подобна кораблю, по образу Ноевого ковчега, ведет нас по морю жизни к тихой пристани в Царстве Небесном.

Изначально храм был трехчастным одноверхим, а в 1770 г. ему достроили еще и многоярусную колокольню. Церковь двухэтажная, имеется «теплый» и «летний» храмы на двух полноценных этажах (ярусах). На первом этаже, подклете, размещается теплая церковь иконы святителя Николая «Великорецкой», где происходят церковные службы. Перекрывающие ее низкие своды с распалубками при обилии света создают атмосферу почти домашнего тепла и уюта. По контрасту с этим решена верхняя, так называемая холодная церковь Введения во храм Божией Матери, где должны проходить службы в летнее время. Через арку открывается вид на высокий центральный верх, грани которого, сужаясь в перспективе, создают иллюзию фантастической, недосягаемой высоты. На сегодняшний день верхняя церковь нуждается в проведении восстановительных работ.

Храм построен русским зодчим, о чем неопровержимо свидетельствует его конструктивное решение. Но поскольку заказчиком храма являлась малоросская община Путивля, то в качестве образца мастеру был указан излюбленный тип украинского одноглавого храма. Зодчий не только создал здание великолепных пропорций и выразительного силуэта, но и очень тонко учел особенности зрительного восприятия архитектуры: окна первого яруса, расположенные на уровне глаз, стоящего на земле человека, украшены изысканными, тонко профилированными наличниками с фигурными разорванными фронтонами. Все остальные окна, расположенные выше уровня человеческого роста, не имеют никаких украшений.

Преимущества стиля украинское барокко проявились в исключительно сильных по художественной выразительности принципах создания архитектурных ансамблях ы удивительном умении органично вписывать архитектуру в окружающую природу. Главное в этом – поразить воображение человека необычным, повлиять на его чувства.

Церковь Николы Казацкого – один из примечательных памятников украинского барокко, свидетельствующий о том, что профессиональное зодчество развивалось под определенным влиянием народных традиций, вкусов и представлений. Этот храм является одним из главных памятников украинского барокко в пределах Восточной Украины. Местные жители очень почитают этот храм. Говорят, что его открывали для богослужений даже в советское время.

Престольные праздники подворья установлены 22 мая в день перенесения мощей святителя и чудотворца Николая Мирликийского, 11 августа в день Рождества святителя Николая, 19 декабря в день блаженного успения святого. Главная святыня храма – список иконы Николая угодника, именуемой «Великорецкой». 

 

001Никольский

 

икона

 

001Никольский 4

 

001Никольский 1

 

001Никольский 2

 

001Никольский 5

 

001Никольский 3

 

001Никольский 6

 

001Никольский 7

 

001Никольский 8

 

001Никольский 9

 

001Никольский 12

 

001Никольский 10

 

001Никольский 11

 

001Никольский 13

 

Таинство исцеления души и тела.

«Есть еще великое Таинство –
Елеосвящение или Соборование.
В этом море милосердия Божия
потопляются все наши забвенные грехи,
а таких у каждого немало найдется».

Св. Варсонофий Оптинский

 

0 92eee cc4dead3 orig

В определенные дни Великого поста в Молченском женском монастыре и Никольском храме (подворье монастыря) будет совершаться Таинство Елеосвящения (Соборования). О днях совершения Таинства вы можете узнать на страничке «Объявления» монастырского сайта.
Таинство исцеления души и тела — такими словами можно передать суть таинства, которое известно у нас как Соборование, а в церковных книгах чаще называется Елеосвящением. Название «соборование» произошло от практики совершения этого таинства несколькими священниками — «собором». Соборование - одно из семи Таинств Православной Церкви, совершаемое для исцеления духовных и телесных недугов, а также дарует оставление тех грехов, о которых человек забыл. Совершается семикратным крестообразным помазыванием лба, ноздрей, щек, губ, груди и рук верующего освященным елеем, сопровождаемым чтением молитв, Апостола и Евангелия.
Соборование обычно совершается для прихожан в Великий пост. На протяжении всего поста можно выбрать удобный день. На все соборования ходить не нужно, только на одно. Много дней дается для того, чтобы все желающие могли получить таинство.
Обычно на Соборование приносят 1кг любой крупы, бутылку масла и бутылку кагора. Деньги для милостыни и для свечи. Покупаете 7 свечей или одну большую. Свечи зажигают перед очередным чтением святых писаний и тушат перед помазанием. Всего помазаний 7. На каждое берут новую свечу или зажигают прежнюю.
Возьмите с собой платочек носовой, женщинам нужно взять еще и головной платок, емкость для масла (банку или бутылку с крышкой) и пакет или мешочек для крупы. Одеться надо так, чтобы можно было расстегнуть кофточку на груди - будут помазывать маслом. С рукавов не должны свисать висюльки и бахрома - тыльная сторона ладоней так же будет помазаться. Лоб должен быть открыт для того же. Не надевайте золота на шею и пальцы, браслеты так же выпачкаются и будут мешать. Платочек Вам понадобится, чтобы в конце чуть утереться (не все начисто стереть) или во время соборования если масло потечет, промокнете платочком.
После соборования всем будут раздавать в их тару масло, смешанное с вином и крупу - обычно смесь разных круп. Это масло Вы можете по столовой ложке добавлять в бутылку обычного масла, которое используете для жарки, салатов и прочих блюд. Так же освященным елеем можно натирать больные части тела. Это масло, как и крупа используются по чуть-чуть на протяжении всего года - до следующего поста. Крупа по маленьким горсточкам кладется в блюда при готовке. Все это очень помогает соборовавшемуся.
После данного таинства могут быть какие-либо обострения в жизни или у физического тела. Скоро пройдут. Не переживайте. Постарайтесь пронести благоговейно таинство на себе хотя бы всю следующую неделю от соборования. Свечу или свечи после соборования надо забрать домой и зажигать для себя в случае болезни или другой крайней необходимости с молитвой.
Перед Соборованием желательно исповедоваться, а сразу после Соборования причаститься.
Всем, кто отягощен телесной болезнью, имеет душевное страдание, кто поник духом из-за смерти близких людей, от горя, кому необходим благодатный посыл или толчок, чтобы собраться с силами и снять с себя путы отчаяния – прибегните к Соборованию, вознесите к Богу особые молитвы. Спаси вас Боже.
Таинство соборования будет совершаться:
В Молченском женском монастыре:
в воскресенье 20 марта в 15.00 ( 1 седмица Великого поста)
во вторник 29 марта в 10.00 ( 3 седмица Великого поста)
в субботу 2 апреля в 11.00 (3 седмица Великого поста)
в воскресенье 10 апреля в 11.00 ( 4 седмица Великого поста)
во вторник 19 апреля в 10.00 ( 6 седмица Великого поста)
в Никольском храме
в субботу 26 марта в 11.00 ( 2 седмица Великого поста)
в субботу 9 апреля – 11.00 ( 4 седмица Великого поста)
во вторник 12 апреля в 10.00 ( 5 седмица Великого поста)

Вітання сестрам.

Дорогі, любимі, глибоко шановані сестри
Михаїла, Рафаїла, Іоанна, Єлисавета, Парфенія!

 

    Щиросердно вітаю вас з річницею прийняття чернечого та іноческого постригу!
   Чудним воїнством Христовим величає ченців та черниць святитель Іоанн Златоуст, спосіб життя яких подібний лише горнім силам. Досвід святих отців говорить, що якби мир знав те блаженство, яким втішає Господь обраних своїх, ченців, то весь мир зрікся б всього і пішов би за тим блаженним покликом.
   При прийнятті доленосного рішення, Вас не зупинив страх непорозуміння з рідними, близькими, друзями. Перед прийняттям обітниць цнотливості, безкорисливості, послуху, ви гідно пройшли відповідні випробування. Ваша природня слабкість не стала перепоною на шляху духовної битви з силами темряви. Палка любов до Господа зміцнила ваш дух та рішучість на всі втрати і труднощі заради Сладчайшого Іісуса.
Крокуючи обраним шляхом, здійснюючи свій подвиг по ангельському образу, ви достойні здобути досконалість, недосяжну в миру, серед його шуму та суєти.
   В річницю постригу бажаю вам, щоб ваші християнські чесноти, глибокі щирі почуття і палка любов давали вам силу і мужність йти тернистим подвижницьким шляхом, таким суворим, як і подвижники-аскети.
   Прошу ваших молитов за ближніх і дальніх, за тих, що ненавидять і тих, що люблять, за весь грішний світ, бо стоїть він лише завдяки молитвам праведників та подвижників.
   Хай слова святителя Ігнатія Брянчанінова стануть черговим підтвердженням правильності обраного вами шляху: «Милость из милости Царя царей – когда Он призовет человека к монашеской жизни, когда в ней дарует ему молитвенный плач и когда причастием Святого Духа освободит его от насилия страстей и введет в предвкушение вечного блаженства».
          Схиляюсь перед вашим духовним подвигом. З любов'ю у Христі Оксана Білоус.
                                                                                                         12 березня 2016 року

Постриг 18

 

DSC05042

 

Врятуємо святиню!

Путивльський Молченський Різдва Пресвятої Богородиці Печерський монастир є перлиною нашого міста, унікальною пам'яткою та важливим духовним центром Сіверщини. Храми та споруди монастиря вражають своєю неповторною красою та довершеністю.
На початку ХХІ століття монастир невпізнанно змінився. Більшість його будівель відреставровано завдяки самовідданому подвижництву ігумені монастиря – матінки Феодосії, сестер, а також багатьох мирян, що долучилися до цієї великої і благородної справи.
На жаль, залишається напівзруйнованою церква Різдва Іоанна Хрестителя, яка свого часу була окрасою монастиря. Її збудовано в 1866–1869 роках за проектом архітектора Гросса. Однобаневий хрестовокупольний храм у формах русько-візантійського (неовізантійського) стилю звели на залишках монастирського оборонного муру з казематами кінця XVI – початку XVII століття, які й нині добре простежуються в підвалі церкви.
Неовізантійський стиль панував у церковній архітектурі на теренах Російської імперії другої половини ХІХ століття. Хоча храми того періоду будувалися за «взірцевими» проектами, аналогів Путивльського Предтеченського храму досі не виявлено, що підкреслює його унікальність. Первісний вигляд церкви був пірамідальним – з низьких притвору, апсиди –виростав композиційний «хрест», в центрі якого знаходився купол. Незважаючи на поважні розміри, храм відрізнявся піднесеною легкістю, й гармонійно доповнював монастирський архітектурний ансамбль.
Церква була трипрестольною. Головний престол освятили на честь Різдва Предтечі й Хрестителя Христового Іоанна. У правому бічному вівтарі знаходився престол в ім'я Святителя Тихона Задонського, в лівому – Святителя Миколая Мірлікійського.
У 1920-х роках монастир був ліквідований. Деякий час він стояв пусткою, але згодом у його приміщеннях почали діяти спочатку ремісниче училище, школа механізаторів, а пізніше – завод радіодеталей. Ще донедавна на фронтоні західного фасаду Предтеченської церкви можна було побачити дату – «1949» – саме в цьому році храмовій споруді було надано «некультовий вид», тобто перетворено на звичайний триповерховий корпус. Задля цього знесли світловий барабан з банею, а притвор і вівтарну частину надбудували. Там, де було викладено цегляний хрест (на південному фасаді), розмістили герб СРСР, а по боках – портрети Леніна і Сталіна. Ці перебудови спотворили не лише храм, але й увесь архітектурний ансамбль давньої обителі. Понад півстоліття надбудована важка і об'ємна споруда височіла на присеймському пагорбі, псуючи враження від комплексу пам'яток древнього монастиря.
У 2014 році завдяки старанням ігумені Феодосії та сестер обителі почалися роботи з розчистки храму від спотворень радянської доби. Коли ці роботи було завершено, в давньому монастирі ніби стало легше дихати, а понівечений храм набув рис, близьких до первісних. Відкрилися архітектурні деталі, що вражають своєю гармонійною красою, а деінде проглядає і орнаментальний розпис.
Храм ніби знову ожив. У день престольного свята – 7 липня 2015 року – в напівзруйнованій святині було відслужено першу після довгої перерви Божествену Літургію. Здавалося, співав не тільки чернечий хор, а й кожний камінчик древнього храму, радіючи своєму поверненню з небуття.
Зроблено дуже багато, але для того щоб повністю відродити храм, треба зробити ще більше. Рятувати святиню треба негайно. На жаль, після розчистки храму від надбудов ХХ століття, в конструкціях, що залишилися відкритими, почалися процеси прогресуючої руйнації. Необхідна термінова реконструкція будівлі чи принаймні консервація. Інакше ми безповоротно втратимо безцінну пам'ятку, як утратили в ХХ столітті сім храмів з дев'яти, гімназію Ярославни, поліцейську управу і багато інших будівель історичного центру міста. (Принагідно зазначимо, що нині в загрозливому становищі знаходяться також Курдюмівська богадільня, Маклаковське ремісниче училище і деякі інші архітектурні пам'ятки Путивля).
Іноді доводиться чути, що простіше зламати будь-яку стару будівлю і побудувати нову, ніж вкладати великі кошти в її реставрацію. З точки зору простої логіки це дійсно так. Однак втрачену пам'ятку вже неможливо відтворити в аутентичному вигляді. У кращому випадку це буде макет, а в гіршому – карикатура. У наш час мінилося все – і будівельні матеріали, і техніка будівництва, людський світогляд і світосприйняття. Сучасні люди можуть побудувати лише сучасний храм. А до нашого міста з усіх усюд їдуть паломники і туристи, щоб доторкнутися до старовини, овіяної подихом віків та намоленої багатьма поколіннями наших предків.
Храм Іоанна Предтечі необхідно реставрувати, зберігаючи по можливості на своєму історичному місці кожну цеглинку, кожен камінчик. Хоча храм збудовано в ХІХ столітті, його архітектурні риси переноситимуть нас у давню Візантію, на Святий Афон і славний Царгород – туди, звідки прийшло до нас світло православної віри. Відродивши храм, ми збережемо для нащадків і його дуже цікаву підземну частину з аутентичними рештками фортифікаційних споруд ХVI століття, які зараз, на жаль, через атмосферні опади, знаходяться під загрозою знищення.
З відновленням Предтеченського храму наше місто стане справжньою архітектурною енциклопедією під відкритим небом. Судіть самі. Молченський монастир – це зразок культової й фортифікаційної архітектури ХVI – ХVII ст., Спасо-Преображенський собор – унікальний для України зразок московської архітектурної школи (такого храму більше немає ніде в Україні). Церква Миколи Великоріцького (яка помилково ототожнювалася з давно неіснуючою церквою Миколи Козацького) поєднує кращі традиції українського бароко з раннім класицизмом. Нарешті, храм Іоанна Предтечі – справжній шедевр неовізантійського архітектурного стилю. Де на Сумщині ви зможете одночасно побачити таку кількість архітектурних зразків різних стилів?
   Необхідно спільними зусиллями терміново рятувати святиню. Хтось може пожертвувати 10 гривень, хтось – тисячу, а комусь під силу допомогти матеріалами чи технікою. Однак якщо і ніхто не допоможе, то все одно храм буде відроджений з Божою поміччю стараннями матінки Феодосії і тендітними руками сестер монастиря. Та все ж, віримо, що їм прийдуть на поміч багато справжніх патріотів Путивля і України. Адже це не лише наше покаяння перед минулим, а й безцінний дар майбутнім поколінням.

    Сергій ТУПИК, Директор Державного історико-культурного заповідника (за дорученням колективу заповідника)

 

МИНУЛЕ...

 

Храм  стр. 9

 

СЬОГОДЕННЯ...

 

IMG 8964

 

МАЙБУТНЄ!

 

2902.2016

 

Свято святителя Феодосія Чернігівського – день тезоіменин матушки ігумені.

    «Был он муж благоразумен и благотворящ Киевскому Братскому монастырю»
(З синодика Києво-Видубицького монастиряпро святителя Феодосія)

 

    18 лютого 2016 року православна громада монастирського приходу молитовно святкувала пам'ять святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського. Високоосвічена людина, борець за православ'я, великий організатор і будівничий монастирів, сильний молитвеник – так характеризується святитель Феодосій в джерелах про його життя та подвижницький подвиг, що збереглися до наших часів.
     В цей день святкова літургія в храмі Різдва Пресвятої Богородичі була звершена правлячим архієреєм Конотопсько-Глуховської єпархії єпископом Романом в співслужінні священнослужителів епархії.По завершенні літургії владика Роман, за старанні труди по відновленню обителі, влаштування чернечого життя та з нагоди дня Ангела, нагородив ігуменю Феодосію орденом УПЦ Антонія та Феодосія Києво-Печерських.
   Свято Феодосія Чернігівського, великого подвижника віри Христової, є для ігумені Мовчанського жіночого монастиря матушки Феодосії особистим духовним святом: саме на честь цього святителя наречена матушка при чернечому постригу.
     Привітати матушку ігуменю з днем тезоіменин завітали духовні чада, вірні однодумці, численні прихожани. В своїх привітаннях вони висловлювали глибоку повагу та захоплення подвижницькою діяльністю матушки. Надзвичайно душевним було привітання сестер насельниць. Вітальні пісноспіви у їх виконанні були проникнуті безмежною любов'ю та вдячністю.
     Наслідуючи приклад земного життя святителя Феодосія, матушка настоятельниця всі свої сили та вміння віддає на відбудову обителі Білої Богородиці та опікування паствою. На думку духовних чад матушки ігумені, вона є прикладом сучасної мудрої та діяльної християнки. Жіноча мудрість – це особлива категорія мудрості. Красномовним та беззаперечним прикладом мудрої жінки є Пресвята Богородиця, рівноапостольні Марія Магдалина, цариця Єлєна, просвітителька Грузії свята Ніна та наша слов'янська княгиня Ольга.
    У своїй подвижницькій діяльності во славу Церкви Христової матушка вміє бачити все, що відбувається в сьогоденні всеохоплююче, не вузькозоро. Приймаючи доленосні для обителі, її насельниць та громади рішення, матушка враховує контексти і підтексти, відслідковує тенденції, пам'ятає минуле і думає про майбутнє, враховує всі нюанси теперішніх і майбутніх справ. Це не просто, але їй це вдається.
   Мудра жінка – це любляча жінка і в коло її інтересів природнім шляхом входить допомога тим, кого вона любить. Життєве кредо матушки Феодосії – «Я там, де я потрібна. Я живу для того, щоб допомагати людям віднайти свій шлях до Бога. Я живу для того, щоб прославляти Бога на землі».
І вона прославляє Творця і словом, і ділом. Всі прийняті матушкою з Божого благословення рішення вивірені і зважені, всі розпочаті богоугодні справи знаходять відгук і підтримку у суспільстві і доведені до логічного завершення. Довголітнє мудре опікування та керівництво Молченською обителлю дали щедрі плоди – це і згуртована вірою в Бога та зігріта Вашою турботою велика православна громада, це і відбудова ввіреної у Ваші дбайливі руки православної святині.
Сьогодні християнська громада монастирського приходу сердечно дякує тій людині, яка свого часу мудро вчинила, благословивши на настоятельський послух матушку Феодосію – мудру земну жінку та ревну християнку.
Звертаючись до мудрості віків і духовного спадку, молитовно просимо у Бога, щоб у найближчому майбутньому ми могли без докорів сумління сказати про матушку Феодосію словами святителя Василія Великого: «У Христа воинствует и женский пол, вписываемый в воинство по душевному мужеству и не отвергаемый за телесную немощь. И многие жены отличились не менее мужей; есть и такие, что даже более прославились».

Хай Господь Вседержитель благословляє Ваші труди, матушко,
щедро наділяє Вас християнськоми чеснотами,
а Цариця неба і землі покриває від усякої біди чесним Своїм омофором.

 

 

18.02.16 а

 

18.02.16 а 1

 

18.02.16 а 2

 

18.02.16 а 3

 

18.02.16 а 4

 

18.02.16 а 5

 

18.02.16 а 6

 

18.02.16 а 7

 

18.02.16 а 8

 

18.02.16 а 9

 

18.02.16 а 10

 

18.02.16 а 13

 

18.02.16 а 14

 

18.02.16 а 15

 

 18.02.16 а 16

 

18.02.16 а 17

 

18.02.16 а 18

 

18.02.16 а 19

 

18.02.16 а 20

 

18.02.16 а 21

 

18.02.16 а 22

 

18.02.16 а 23

 

18.02.16 а 24

 

18.02.16 а 25

 

18.02.16 а 26

 

18.02.16 а 27

 

18.02.16 а 28

 

18.02.16 а 29

 

18.02.16 а 30

 

18.02.16 а 31

 

18.02.16 а 32

 

18.02.16 а 33

 

18.02.16 а 34

Дорогая наша матушка-игуменья Феодосия!

18.02.2015 19Сердечно поздравляем Вас
с праздником святителя Феодосия Черниговского,
днем Вашего тезоименинства.
Великое благо, что Господь послал нам такую матушку-настоятельницу,
которая является для нас примером любви и терпения,
полной самоотдачи делу, на которое избрал ее Господь.
В этот праздничный день молитвенно желаем Вам
радости сопричастия празднику,
доброго здравия, крепости сил и благоденствия,
помощи Божией в служении Церкви Христовой,
терпения в испытаниях и молитвенного предстательства
Пречистой Богородицы во всех добрых начинаниях.
Спаси Вас Боже.

С любовью о Господе
сестры насельницы монастыря
18 февраля 2016 года.

Вельмишановна матушко Феодосіє!

18.02 39
Щиросердно вітаю Вас зі святом святителя Феодосія,
архієпископа Чернігівського,
ім'ям якого Ви наречені при чернечому постригу.

Ваше довголітнє мудре опікування та керівництво
Молченською обителлю має щедрі плоди –
це і згуртована вірою в Бога та зігріта Вашою турботою
велика православна громада;
це і відбудова ввіреної у Ваші дбайливі руки православної святині.

Хай Господь Вседержитель благословляє Ваші труди,
щедро наділяє Вас християнськими чеснотами,
а Цариця неба і землі покриває від усякої біди чесним Своїм омофором.

Низько вклоняюсь Вам і дякую за вміння
пробудити в серцях і душах духовних чад ті почуття,
які вкрай необхідні в нашому повсякденному житті:
ВІРА, яка допомагає зрозуміти, що ми створені Творцем для добрих справ,
НАДІЯ на спасіння у житті вічному,
ЛЮБОВ, бо «хто перебуває в любові перебуває в Бозі, і Бог з ним».

Доброго здоров'я і духовної радості Вам на многая і благая літа.

З глибокою повагою
прихожанка монастиря
Ксенія Білоус
18 лютого 2016 року.