Таинство соборования будет совершаться:
В Молченском женском монастыре (ул. Сеймская 1 ):

в воскресенье 25 февраля в 15.00 (1 седмица Великого поста )
в воскресенье 4 марта в 11.00 (2 седмица Великого поста )
во вторник 6 марта в 10.00 (3 седмица Великого поста)
в субботу 17 марта в 11.00 (4 седмица Великого поста)
в четверг 22 марта в 11.00 (5 седмица Великого поста)

в Никольском храме ( ул. Первомайская 102)

в субботу 3 марта в 11.00 ( 2 седмица Великого поста)
в среду 7 марта в 10.00 ( 3 седмица Великого поста)
в воскресенье 18 марта в 11.00 (4 седмица Великого поста)

 Дорогій матусі многія і благія літа!
Щиро дякуємо нашому Владиці Високопреосвященнійшому Роману, архієпископу Конотопському і Глухівському за привітання. Також подяка секретарю єпархії протоієрею Богдану Никитюк, намістникам Софроніївського та Новгород-Сіверського чоловічих монастирів та духовенству, паломникам, друзям обителі за вітання.

15 февраля 2018 года в обители Белой Богородицы молитвенно отметили праздник Сретения Господня. Накануне вечером клирики монастыря совершили Всенощное бдение, а в день праздника – Божественную Литургию.
 По сложившейся традиции в праздник Сретения Господня был совершен чин освящения свечей.

19 января 2018 г. в Молченском женском монастыре г. Путиля было совершено богослужение в честь праздника Крещения Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа. Всенощное бдение и Божественную литургию возглавил архимандрит Дамаскин ( Кудлай ) с сослужении клирика монастыря протоиерея Николая Лево..
Также было совершено великое освящение воды.
По окончании службы духовенство и прихожане пришли крестным ходом на реку Сейм, где каждый желающий, по благословению священника смог искупаться в освящённой воде.

В субботу 17 февраля 2018 года в Молченском женсом монастыре молитвенно отмечается праздник Святителя Феодосия Черниговского, День Ангела – матушки Феодосии.

Господь Бог, дивный во святых Своих, неоскудеваемо и преизобильно творит чудеса и являет благодеяния предстательством святителя Феодосия с верою притекающим к его святым мощам в тяжких и неизлечимых болезнях, в трудных обстоятельствах жизни, в душевных скорбях и нуждах житейских.
В Молченском женском монастыре имеется частица святых мощей Святителя.

Начало водосвятного молебна в 8.00
Начало литургии 8.30.
По окончании богослужения – праздничная благотворительная трапеза
для всех молящихся.

Приглашаем всех на праздник.

В ночь с 6 на 7 января 2018 года, в праздник Рождества Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа, в монастыре прошли праздничные богослужения.

Різдво, Рождество, народження Богодитяти – диво з див…Вже 2018 років поспіль людство святкує славетне Рождество-Різдво Господнє. Так само, як і в сиву давнину, ми чекаємо першу зірку на небосхилі, щоб привітати одне одного благословенними словами: «Христос ся рождається! Славімо Його!».

Царі, які завітали на уродини Богодитяти, подарували Йому золото, ладан та смирну. Сьогодні в дарунок маленькому Іісусикові ми несемо свої віру, надію, любов, чисті помисли, добрі вчинки, щирі почуття, відкриті для взаємної любові серця.

Красиво та урочисто зустрічає свято Різдва Христового Молченський монастир. Під дзвіницею споруджено вертеп, подібний тій печері, в якій народився Іісусик. Пухнасте гілля ялинок прикрашене яскравими вогниками. Легенький сніжок допоміг зробити обитель Білої Богородиці остаточно білою. Головна красуня свята – ялинка, розташувалась в храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Яка ж вона красива! Як же гарно вона  вбрана! А інакше і не може бути. Адже ялинка – це теж наш дарунок Богодитяті.

Різдвяні свята славляться церковними богослужіннями. Пісноспіви, які лунають під час святкової служби, скоріше схожі на колискові для маленького Іісусика. Для звершення Різдвяної служби священнослужителі вбираються в білий, як сніг, одяг. Ви помітили, як багато білого кольору на Різдво? Це тому, що білий – символ невинності, чистоти й радості. Він – нейтральний: в ньому – чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою. Білий колір багатий своєю чистотою, бо несе в собі всю гамму веселкових кольорів, на які розпадається, коли зустрічається з чистими краплями небесної води. У його небесно-світлій чистоті – гармонія всіх кольорів, як в Богові – гармонія цілого світу.

Після тривалого різдвяного посту миряни сповідуються та причащаються таїн Христових, щоб, як з нового, білого аркуша, з Різдва розпочати нове, праведне, безгрішне життя.

В дні Різдвяних свят ви не знайдете жодної байдужої людини. Господнє Дитя прославляють і малі, і старі. Колядки і щедрівки лунають містами та селами неньки України. Наш улюблений монастир не стоїть осторонь. Сестри-черниці, вихованці недільної школи при Микільському храмі під опікою отця Стефана, прихожани та гості монастиря натхненно та з великою любов`ю прославляли на віншували колядками народження Спасителя Світу.

Хай разом з душевними побажаннями різдвяних колядок, зі святковим передзвоном храмів і монастирів увійде в наші оселі та домівки радісна звістка: «Бог Предвічний народився, прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь і утішився». Хай від Різдва до Різдва осяває наш життєвий шлях та зірка, яка колись вказала шлях до Господа древнім царям. Хай щирою та рятівною буде наша молитва.

Христос ся рождається, Славімо Його! 

13 декабряв день памяти святого апостола Андрея Первозванного

      Завжди з радістю і натхненням пишу про життя та події в Молченському жіночому монастирі (м.Путивль). Сьогодні ж на душі сум'яття. Чому? Через дописи на безкраїх просторах соцмереж „палких вболівальників" та „доброзичливців" на адресу монастиря та відбудови храму Іоанна Предтечі. Процитую: „Той випадок коли відсутність проекту реставрації може призвести до спотворення пам'ятки архітектури місцевого значення", „на мою думку за останні 10 років – весь монастир спотворили вже ((( а так перлина була".
    Спробую переконати в протилежному. Спочатку сподівалася, що для цього мені вистачить декількох речень. А ні, не так сталось, як гадалось. Тож простіть за такий завеликий текст та відібраний у вас час.
     Думаю, шановній спільноті відомий образ княгині Ярославни, що квилить, плаче вранці рано в Путивлі граді на валу. Причина її плачу відома – князь Ігор, який не повернувся з походу. І ніхто не може їй зарадити, втішити згорьовану. Та чи й варто?
     На протилежному пагорбі того ж таки Путивля білизною своїх стін, золотавим блиском бань та хрестів милує око Молченський жіночий монастир. А не так давно цей монастир був подібний до вже згаданої Ярославни, образно подібний. Напівзруйнований, перебудований на радянський лад, розграбований, занедбаний, в заростях бур'янів та дерев-самосівів. І головне – нікому не потрібний.
    Ченці-чоловіки не прижились в обителі Білої Богородиці. А от жінки- черниці не тільки прижились, а з Господнього благословення та під Покровом Пресвятої Богородиці дали нове життя духовній перлині Сумщини. Там, де жінка, там гармонія і затишок! Там, де жінка, там краса і ніжність! Там, де жінка, там життя! В цьому ви можете переконатись особисто, відвідавши монастир. Прекрасний ландшафт території, благоприкрашені культові будівлі та споруди, благодатна молитовна атмосфера. А серед найціннішого – чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яка іменується „Молченська".
      З метою надання можливості більшому колу людей знати про святині православної віри, монастир відкрив та веде сайт, на якому всі бажаючі можуть ознайомитись з історією обителі та її сьогоденням (http://molchenskymonastyr.org.ua/).
      Географія прихожан монастиря не обмежується мешканцями Путивля та навколишніх сіл. Особисто я мешкаю в Київській області. В монастирі доля звела мене і подарувала дружбу з прихожанами монастиря, які мешкають в Сумах, Шостці, Ромнах, Бурині, Черкасах, Вінниці, Харкові, Житомирі, Попільні, Білій Церкві. Поклонитись та прикластись до чудотворної ікони приїздять люди з усіх областей України, з ближнього зарубіжжя. А скількох людей Молченська Богородиця та обитель, в якій перебуває святий Її образ, надихнули на написання ікон, книг та художніх полотен! А скільки людей перейнялося проблемою відродження обителі Білої Богородиці! Переконана в тому, що і таку діяльну, сильну духом настоятельку монастиря ігуменю Феодосію ми маємо завдяки волі Господній за молитовним ходатайством Молченської Богородиці.
       Сучасна історія відродження монастирської обителі не така довготривала. Двадцять років тому мало хто вірив, що Молченська обитель взагалі відродиться. Весь цей час монастирем опікується матушка Феодосія (Запольська). Завдяки її зусиллям натепер територія обителі оформлена зі смаком, практично всі культові споруди монастирського комплексу відбудовані та благоприкрашені, для чисельних паломників відбудовано гостьовий корпус, закладено монастирський сад. У всьому відчувається господарська рука матушки та працелюбність сестер. Однак, і сьогодні ще існують скептики, яких так і не вдалось переконати, що творити – це краще, ніж руйнувати, а ще гірше залишатись байдужим, споглядаючи, як руйнується історична спадщина. А вона таки руйнується. І головними руйнівними силами є час, природні стихії і наша байдужість. До речі, з боку держави, окрім надання монастирю статусу унікальної пам'ятки архітектури 17 століття та включення його до переліку об'єктів Путивльського історико-культурного заповідника, інших заходів по збереженню цього об'єкту не вживалось. Нажаль, за час теперішнього відродження, монастир не зміг уникнути втрат. Ще зовсім недавно, йдучи дорогою до Сейму, праворуч біля самого шляху, ми могли споглядати невисоку стіну заввишки півтора метри з різної форми бійницями: вузькі – для рушниць, широкі арочні – для гармат. Так, це була чудом збережена частина фортечної стіни, укріплення XVII століття. Споруджене це укріплення було під керівництвом та за участі Онисима Радішевського – відомого фортифікатора, талановитого архітектора, інженера, теоретика містобудування і військової справи. Науковцями була встановлена достеменна приналежність споруди авторству Радішевського і вона була єдиною, яка збереглась до наших днів. Шкода, дуже шкода, що не вберегли, вчасно не відновили роботу майстра сивої давнини.
     Така ж доля очікувала і руїни храму Різдва святого Пророка і Предтечі Господнього Іоанна Хрестителя. Невимовним болем в серцях черниць тривалий час лишався цей храм. Споглядаючи спотворений, перетворений на руїни храм, розумієш, що ні час, ні люди не пошкодували його. Свого часу висловлювалась пропозиція позбутись цих руїн, які в минулому були основною окрасою архітектурного ансамблю монастиря. Відбудова Предтеченського храму є історичною місією по збереженню спадку, який лишили нам пращури. Окрім того, монастирю для здійснення першочергових функціональних завдань і культових ритуалів – церковних таїнств, треб, проповідей, необхідний просторий храм, який би вмістив всіх бажаючих богомольців. Нині діючий на території монастиря храм Різдва Пресвятої Богородиці може прийняти від сили 50-60 мирян, тому у дні великих православних свят служби доводиться служити під відкритим небом, що позбавляє можливості багатьох вірян стати учасниками свята в період осінньо-зимових холодів.
      Насьогодні храм відновлюється по мірі фізичних та матеріальних можливостей насельниць. За два роки на відновлювальному храмі розібрані надбудови та прибудови радянських часів, вивезені тони сміття, залита підлога та перекриття підземного поверху, закінчується зведення стін. На часі перекриття головної будівлі храму. Нажаль, подальше виконання робіт призупинено через відсутність матеріальних, технічних та людських ресурсів.
       На будівництво залучаються незначні кошти, отримані монастирем від ведення підсобного господарства та церковних треб. Звичайно, не без допомоги мирян відбудовується монастир в цілому. Хто працею, хто фінансами, хто будівельними матеріалами та механізмами допомагає відродити святиню. А люди, об'єднані такою богоугодною справою, то велика сила – сила добра і любові. Повірте, лєпта-внесок кожного є дорогоцінною для монастиря. І той хто допомогає, робить це не показово і прагне залишатись невідомим. Адже, саме так творяться богоугодні справи - справи добра і любові.
     І нехай поки замість панікадила храм Іоанна Предтечі освітлює сонце, не за горами той день, коли священнослужителі освятять престол відродженого храму.
Відвідавши обитель Білої Богородиці, ви пересвідчитесь, що тут не займаються марнотратством, що благодійні кошти витрачаються за призначенням.
      При зовнішньому благополуччі монастир має безліч проблем, пов'язаних з облаштуванням та утриманням території, з відновленням споруд, комунікацій. Окремо хочу зупинитись на питанні безпечного проживання насельниць монастиря. Нажаль, цим питанням переймаються тільки самі черниці. Так, будиночок, в якому проживає настоятелька монастиря, зсередини вкритий тріщинами через слабкий фундамент та потребує повної перебудови. Ще гірший стан з настоятельським корпусом, в якому проживають насельниці монастиря. Цей корпус розташований на земельній ділянці, яка схильна до зсуву грунту. І цей процес триває. Разом із зсувом грунту поступово руйнується і будівля. Неодноразово ігуменя Феодосія оббивала пороги владних кабінетів, просила про допомогу в місті, районі і області, зверталась з клопотанням до єпархії, в патріархат. Але через масштабність проблеми та дороговизну її вирішення всі вищезгадані відмовчуються. А ви кажете пам'ятка архітектури, духовна спадщина...
    Хочу звернутись до тих, хто ще не став сопричасником доброї справи – відбудови Молченскього монастиря, до тих, хто, на мою особисту думку, своїми висловлюваннями в соціальних мережах принижує та зводить нанівець працю сотень людей. Якщо ви фахівці у проектуванні, реконструкції, будівництві культових споруд, маєте першоджерело проекту Предтеченського храму, що вам заважає допомогти монастирю своїми знаннями? Що пропонуєте ви, якщо вболіваєте за пам'ятки архітектури? Принаймі, поясніть, обгрунтуйте свою деструктивну позицію по відношенню до відновлювальних робіт в монастирі. Зрозумійте, що монастир відроджується в першу чергу для мирян, для нас з вами.
      А як же черниці, як первосвященство монастиря? Свого часу були такі ревні подвижники віри Христової, які жили в дуплах дерев, печерах, молились на каменях, скелях, під землею. Молились за весь люд Господній. Черниці, які сьогодні населяють Молченську обитель, пережили холод, напівголодне існування, важку фізичну працю. Ці чинники та прожиті роки даються взнаки на здоров'ї сестер. Незважаючи на це, вони гідно, зі смиренням несуть свій хрест. А головною винагородою для черниць була і залишається благодатна Господня молитва.
    І наостанок. Я впевнена в тому, що на протилежному від Ярославни пагорбі не буде стояти, подібно княгині в плачу, ігуменя Феодосія з сестрами. В сучасному світі люди, як ніколи, потребують віри, надії, любові. Тому справа, яку започаткувала матушка Феодосія 20 років тому не є марною, навпаки, вона богоугодна і потрібна великій кількості людей. А помічники, меценати, однодумці, небайдужі з Божою поміччю знайдуться.
     Якщо вищевикладене мною не зачепило вас, дослухайтесь до нашого українського мандрівного філософа Григорія Савича Сковороди: „Все мина, лиш любов зостається по всьому. Все мина, та не Бог, не Любов".
Дякую, що дочитали, і Спаси Господи, якщо зрозуміли.

З повагою до всіх і любов'ю у Христі прихожанка Молченського жіночого монастиря

Ксенія Білоус.

    P.S. За сприяння ігумені Феодосії, маю можливість представити вашій увазі світлини монастиря радянської доби до початку його відродження. Порівняйте їх зі світлинами сьогодення обителі. Дійсно вражає.
Сайт монастиря http://molchenskymonastyr.org.ua/.

                                                                 1997 рік

2017 рік

Независимо от времени года продолжается восстановление храма Рождества Иоанна Предтечи в Молченском женском монастыре. Сестры монастыря неустанно пребывают в молитве о помощи храму, в молитве за тех, кто уже стал сопричасником возрождения.
Дело строительства храма всегда было длительным, так как проводится на пожертвования небезразличных людей. Кто-то жертвует финансы, кто-то материалы, кто-то технику, кто-то собственным трудом принимает участие. И всех участников объединяет особенное общее делание - молитва.
Дорогие друзья, много уже сделано, но еще немало работы впереди. Негоже останавливаться на полпути! А предпосылки к этому, к сожалению, есть. Поэтому сестры монастыря и взывают к вам о помощи - молитвенной и материальной. Ваше благое произволение принесет благие плоды, ведь Бог всегда с избытком вознаграждает наши искренние стремления и добрые дела.
Спаси Господи всех причасных и стремящихся к этому.
Игуменья Феодосия с сестрами.

Счёт для перечисления средств на восстановление Предтеченского храма:

р/с 26001060281017   ОКПО:20052565   МФО: 337546 Банк СФЗАТ Приватбанк г. Сумы

Номер карты приватбанка 4149 6258 0834 4699 Ситницкая Мария