События

13 декабря 2016 г.

13 декабря   года Православная Церковь

молитвенно почитает чудотворный Малочернетчинский

образ Христа Спасителя, именуемый "Хлеб Жизни".

В этот же день памятуется cв. апостол Андрей Первозванный.

 

   Особо чтимым образом Христа Спасителя на Сумщине является Малочернетчинский, называемый «Хлеб Жизни».

Идея образа взята из жития прп.Нифонта, епископа (память 23 декабря), которому было видение в церкви: «Наставшу дароношению, отверзеся покров церковный, и разверзеся небо и слышашеся велие благоухание: также снизхождаху Ангели, поюще: слава Христу Богу! Несяху же Отроча зело красно, еже на дискосе поставльше, сами престол окружиша, святителя же, служаща честным даром, два Серафима и два Херувима паряще над главою, покрываху крилы своими. Приспевшу же времени освящения даров и совершения страшному таинству, един от Ангел светлейших приступи, и взем нож, закла Отроча, и кровь источи в святую чашу, Отроча же положив на дискосе, сам ста в чине своем со благоговением паки: таже начася причащение таинств Божественных, и виде блаженный, яко иным от причащающихся бяху лица светла аик солнце, а иным темна и помраченна аки ефиопом. Предстоящии Ангели назираху, како кто приступает, достойне убо причащающихся венчаху, недостойных же отвращаху и гнущахуся. Скончавшуся же служению святому, виде и се паки Отроча цело обретеся на руках ангельских, вознесеся на небо. Сие сам преподобный послежде исповеда ученику своему, иже и писанию предаде на пользу многим».

 

         Святой апостол Андрей Первозванный. Первозванный он потому, что первым последовал за Христом. После сошествия Святого Духа на апостолов, с великой миссией – проповедовать Евангелие – апостол Андрей был послан в Скифию на берега Днепра-Славуты. Андрей Первозванный самый почитаемый нашим народом апостол, так как он положил начало Церкви Христовой в наших землях, впоследствии названых Русью. В «Повести временных лет» Нестор Летописец писал, что пророчество святого апостола Андрея о том, что на кручах, возвышающихся над Днепром, возникнет город небывалой красоты и множества златоглавых храмов, сбылось, и город этот нарекли Киевом, и стал он матерью городов Русских.

 

 

13.12.2016

 

13.12.2016 2

 

13.12.2016 3

 

13.12.2016 4

 

13.12.2016 5

 

13.12.2016 6

 

13.12.2016 7

 

13.12.2016 8

 

13.12.2016 10

 

13.12.2016 9

 

13.12.2016 11

 

13.12.2016 12

 

13.12.2016 13

 

13.12.2016 14

 

13.12.2016 15

 

«Всякому місту – звичай і права…». Про наболіле.

«Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум
».

            Ці віршовані рядки мандрівний філософ Григорій Савович Сковорода (03.12.1722-09.11.1794) написав десь у 1758-1759 роках. Але, незважаючи на тривалий часовий проміжок між датою написання і сьогоденням, вони залишаються актуальними. Для міста Путивля і його мешканців мудрість українського філософа животрепетна в контексті наступного наболілого питання, яке вже неодноразово порушувалось і на сторінках преси, і на безкраїх просторах Інтернету, і у владних кабінетах, і в оселях пересічних громадян.

            Достеменним фактом є те, що славне місто Путивль – це місто вікових звичаїв і традицій, місто сивої давнини і сучасних задумів, місто історія, місто музей, місто простих і привітних людей.

Путивль – це ще й державний історико-культурний заповідник, до складу якого входять 43 об’єкти нерухомої культурної спадщини. Як свідчать літературні та наукові джерела, найдавнішою за віком архітектурною пам’яткою міста, якій присвоєно статус національного значення, є Молченський монастир (XVI-XIXст.). Обитель Богородиці стала православною окрасою Путивля, духовною перлиною Сіверської землі; вона відома як в Україні, так і за її межами. Збільшення кількості прочан до православних святинь монастиря позитивно впливає на розвиток і культурний імідж міста.

Сучасна історія відродження монастирської обителі не така довготривала. Двадцять років тому мало хто вірив, що Молченська обитель відродиться. Весь цей час монастирем опікується настоятелька ігуменя Феодосія (Запольська). Натепер територія обителі оформлена зі смаком та може конкурувати з кращими ландшафтними парками України, практично всі культові споруди монастирського комплексу відбудовані та благоприкрашені. У всьому відчувається господарська рука матушки Феодосії та працелюбність сестер. Однак, і сьогодні ще існують скептики, яких нам так і не вдалось переконати, що творити – це краще, ніж руйнувати, а ще гірше залишатись байдужим, споглядаючи, як руйнується історична спадщина. А вона таки руйнується. І головними руйнівними силами є час, природні стихії (вітер, опади, сонце) і наша байдужість.

Нажаль, за час сучасного відродження, монастир не зміг уникнути втрат. Ще зовсім недавно, йдучи дорогою до Сейму, праворуч біля самого шляху, ми могли споглядати невисоку стіну заввишки півтора метри з різної форми бійницями: вузькі – для рушниць, широкі арочні – для гармат. Так, це була чудом збережена частина фортечної стіни, укріплення XVII століття. Споруджене це укріплення було під керівництвом та за участі Онисима Радішевського – відомого фортифікатора, талановитого архітектора, інженера, теоретика містобудування і військової справи. Науковцями була встановлена достеменна приналежність споруди авторству Радішевського і вона була єдиною, яка збереглась до наших днів. Шкода, дуже шкода, що не вберегли, вчасно не відновили роботу майстра сивої давнини.

            Вже два роки силами черниць та небайдужих мирян на території Молченського монастиря здійснюється процес відродження храму святого Пророка і Предтечі Господнього Іоанна Хрестителя. Невимовним болем в серцях черниць лишається цей храм. Свого часу висловлювалась пропозиція позбутись цих руїн, які в минулому були основною окрасою архітектурного ансамблю монастиря. Згляньтесь! Адже руйнування православних святинь, культових споруд, утримання їх у непридатному стані, є великим гріхом для християнина!

            Відбудова Предтеченського храму є історичною місією по збереженню спадку, який лишили нам пращури. Окрім того, монастирю для здійснення першочергових функціональних завдань і культових ритуалів – церковних таїнств, треб, проповідей, необхідний просторий храм, який би вмістив всіх бажаючих богомольців. Нині діючий на території монастиря храм Різдва Пресвятої Богородиці може прийняти від сили 50-60 мирян, тому у дні великих церковних свят служби доводиться проводити під відкритим небом, що позбавляє можливості багатьох вірян стати учасниками свята в період осінньо-зимових холодів.

            За два роки на відновлювальному храмі розібрані надбудови та прибудови радянських часів, вивезені тони сміття, залита підлога та перекриття підземного поверху. На часі перекриття головної будівлі храму. Через відсутність даху дощ, сніг та вітер зведуть нанівець вже виконані роботи. Нажаль, подальше виконання робіт призупинено через відсутність матеріальних, технічних та людських ресурсів.

Згідно податкового законодавства України монастир є неприбутковою організацією, тому роботи по відновленню храму виконуються на пожертви вірян та небайдужих людей. Також на будівництво залучаються незначні кошти, отримані монастирем від ведення підсобного господарства та церковних треб. Відвідавши обитель Білої Богородиці, ви пересвідчитесь, що тут не займаються марнотратством. Благодійні кошти витрачаються за призначенням: утримання та благоустрій монастирських будівель, прилеглої території, відбудова Предтеченського храму, придбання культових предметів, ікон, і підтвердженням тому є благоприкрашена Господня обитель. Однак, останнім часом вартість будівельних матеріалів значно зросла, тому закупити їх у необхідній кількості для відновлення Предтеченського храму монастир не має можливості.

Сьогодні, за допомогою фото та відео зйомки, ми маємо можливість зберегти для історії і нащадків фрагменти відбудови Іоанно-Предтеченського храму. В мережі Інтернету на офіційному сайті монастиря (http://molchensky-monastyr.org.ua/) всі бажаючі можуть переглянути добірку світлин з будівельного майданчика храму. Споглядайте, а якщо ваша ласка, самі візьміться за лопату, кельму, рубанок, будь-який інший інструмент, або ж допоможіть матеріально (коштами, матеріалами), і головне – помоліться. Зрозумійте, монастир відбудовується для мирян, а не для черниць. Свого часу були такі ревні подвижники віри Христової, які жили в дуплах дерев, печерах, молились на каменях, скелях, під землею. Молились за весь люд Господній.

Черниці, які сьогодні населяють Молченську обитель, пережили холод, напівголодне існування, важку фізичну працю. Ці чинники та прожиті роки даються взнаки на здоров’ї сестер. Незважаючи на це, вони достойно, зі смиренням несуть свій хрест. А головною винагородою для черниць була і залишається благодатна Господня молитва. Саме сестри-насельниці першими підтримали ігуменю Феодосію у її задумі відбудувати храм Різдва Іоанна Хрестителя. Натепер зроблено вже багато, а треба зробити ще більше.

Вам не здається, що історія храму Іоанна Предтечі в Молченському монастирі подібна до життя славетного Пророка? Щоб у майбутньому не зітхати і не сумувати за втраченим, давайте, дорогі брати і сестри, повернемось до храму обличчям. Адже ми маємо головне – Боже благословення на зведення храму, а з ним все можливо, все під силу.

Сподіваюсь, думки мирян, які відвідували Молченський монастир особисто і тих, хто став завсідником монастирського сайту, додадуть переконливості в тому, що питання відновлення та збереження цієї християнської святині є насьогодні нагальним:

«С великим благоговением открыла сегодня монастырский сайт и окунулась в удивительную атмосферу такой родной обители. Не передать словами то море позитивных эмоций и душевного подъема, которые охватили меня после просмотра раздела «События». Очень порадовали фотоработы монахини Иоанны о праздновании в монастыре Вербного Воскресения, Пасхи Господней. Жизнеутверждающей силой наполнены фотографии самой обители: весна в природе, весна в душе. Чувствуется в этих работах большая сердечная любовь к монастырю».

«Як і тисячі прочан, люблю бувати в обителі Білої Богородиці – Молченському жіночому монастирі, молитися перед його християнськими святинями. Тут по особливому відчуваєш покров і заступництво Пресвятої Богородиці. Тут віднаходиш для душі те, що поодиноко зустрічається в суєті світу – тишу, спокій, неземну красу. Душа виліковується і оживає, як тільки переступаєш поріг обителі, серце відігрівається, з’являється надія, міцніє віра, зцілюється тіло. Монастир наповнений Божою благодаттю, в народі кажуть «намолене місце – святе».

«Лишь там, где постоянно идет невидимая духовная борьба с духами злобы поднебесными, а также со своими большими и малыми грехами, устанавливается подлинный мир и восстанавливается спокойствие в душе. Не случайно именно в храмах, и особенно в монастырях, каждый человек ощущает личную благодать, его сердце наполняется радостью, которая в разы превышает утешение от всех земных удовольствий и развлечений».

Тож будемо сподіватись, ні, краще докладемо зусиль, щоб Молченський Печерський Різдва Пресвятої Богородиці жіночий монастир завжди сяяв величчю золотоголових храмів. Хай ніколи не припиняється в ньому щира чернеча молитва та примножуються чесноти кожного, хто відвідав цю Господню обитель та долучився до її відродження.

І наостанок. Беручи до уваги все вищезазначене наболіле та наслідуючи приклад всесвітньо відомого українця Григорія Сковороди, давайте задумаємось, як би нам всією громадою міста Путивля не втратити, а примножити славу християнської перлини Сумщини. Тож до роботи. Бережи нас всіх Боже!З повагою до громади міста Путивля та сподіванням на порозуміння прихожанка Молченського Монастиря Ксенія Білоус.

2016 12 1

 

2016 12 2

 

2016 12 3

 

2016 12 4

 

2016 12 5

 

2016 12 6

 

2016 12 7

 

2016 12 8

 

2016 12 9

 

2016 12 10

 

2016 12 11

 

2016 12 12

 

2016 12 13

 

2016 12 14

 

2016 12 13

 

2016 12 15

 

2016 12 16

 

2016 12 17

 

2016 12 18

13 декабря праздник День почитания чудотворного “Малочернетчинского” образа Христа Спасителя, именуемого "Хлеб Жизни" а также cв. апостола Андрея Первозванного.

 

   Мало-Чернетчинский образ, называемый «Хлеб Жизни», представляет изображение Спасителя в терновом венце, с язвами на руках и ногах, из которых истекает крупными каплями Его пречистая кровь в подножие, имеющее вид чаши. Вокруг венца надпись: «Аз есмь хлеб животный, иже сшедый с небесе: аще кто снесть от хлеба сего, жив будет во веки» (Ин.6:51). «Аще не снесте плоти Сына Человеческаго, ни пиете крове Его, живота не имате в себе» (Ин.6:53).

   В конце ХIX века эта икона прославилась многочисленными чудесами исцеления в с. Малая Чернетчина Сумская обл. Для этой иконы Святейший Синод в 1904 году установил ежегодный крестный ход, на который стекалось множество паломников. Память о чудотворном Малочернетчинском образе сохранилась у верующих Сумской области, несмотря на десятилетия гонений. Во многих храмах и домах православных христиан эта икона традиционно особо почитаема.

  Чудотворная икона удивительна по полноте своего богословского содержания. Сосредоточенность на евхаристической Жертве Христа позволяет нам увидеть центр духовной жизни христианина, главное предназначение Церкви Христовой как единства земного и небесного, как мистического Тела Спасителя мира.

   Святой апостол Андрей Первозванный первым из апостолов последовал за Христом. Андрей ранее других апостолов последовавший за Господом, получил наименование Первозванного. Он пребывал с Христом в течении всего периода Его общественного служения. После сошествия Святого Духа апостолы бросили жребий, кому в какую страну следует идти для проповеди Евангелия. Святому Андрею достались страны, лежащие вдоль побережья Черного моря, северная часть Балканского полуострова и Скифия, т. е. Земля, на которой позднее образовалась Россия.

   Русская Церковь, приняв веру из Византии, епископы которой ведут преемство от апостола Андрея, тоже считает себя его преемницей. Вот почему память святого Андрея Первозванного так торжественно почитается на Руси.

8.00 водосвятный молебен пред иконою именуемого "Хлеб Жизни"

Начало Божественной литургии в Молченском женском монастыре в 9.00

Приглашаем всех на торжество.

По окончании службы – монастырская   трапеза.

Свято з нагоди відродження Дерманського монастиря.

     Не кожна область України може похвалитись такою кількістю монастирів з багатовіковою історією, як Рівненська. Саме в цій області діють три монастирі, зведені на честь Святої Трійці: Свято-Троїцькі Корецький ставропігіальний жіночий монастир, Дерманський жіночий монастир, Межиріцький чоловічий монастир.

    Один з цих монастирів, а саме Свято-Троїцький Дерманський жіночий монастир, що у Здолбунівському районі, 12 листопада 2016 року святкував 25-річчя з дня повернення монастиря в лоно Православної Церкви та відновлення в ньому чернечого життя. З 1991 року не припиняються роботи по відродженню стародавньої духовної святині. За два десятиліття були відреставровані дзвіниця і Троїцький собор, освячений теплий храм на честь преподобного Федора Острожського, закладено та збудовано готельно-трапезний комплекс, освячений теплий храм на честь Миколая Чудотворця. На цьому черниці монастиря на чолі з настоятелькою ігуменею Веронікою (Зощук) не зупиняються і продовжують благоприкрашати Божу обитель. Окремо хочеться зазначити, що матушка Вероніка несе ігуменський послух в Дерманській обителі з моменту її сучасного відродження.
    На таке значиме для монастиря свято з'їхалось багато гостей, серед яких був присутній митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней. Свого часу, будучи Рівненський архієреєм, Владика Іриней започаткував друге народження Дерманської обителі і чернечого життя в її стінах.
     Привітати ігуменю Вероніку і сестер зі святом до Дермані прибули настоятельки п'яти монастирів:
- Молченського Різдва Пресвятої Богородиці печерського монастиря – ігуменя Феодосія (Запольська),
- Успенського Зимненського ставропігіального монастиря – ігуменя Стефана (Бандура),
- Свято-Троїцького Воскресенського ставропігіального Корецького монастиря – ігуменя Рафаіла (Хильчук),
- Житомирського Анастасієвського монастиря – ігуменя Михаїла (Фурманець),
- Миколаївського Городокського монастиря Михаїла (Заєць).
     За традицією Православної Церкви в день свята в Дерманському монастирі була відслужена святкова Божествена літургія, звершено хрестний хід та організована трапеза. Присутні на святі мали можливість помолитись перед головною святинею монастиря -чудотворним Казанським образом Богородиці.
    Вітаючи ігуменю Вероніку з 25-річчям відродження монастиря, ігуменя Феодосія побажала їй крепості сил духовних та тілесних, а обителі - молитвами і трудами насельниць відродити колишню славу просвітницького духовного центру та непорушного оплоту православної віри.

01 9

 

01 3

 

 

294615829e627323b6

 

01 4

 

12.11.16

 

12.11.16 5

 

12.11.16 2

 

12.11.16 8

 

12.11.16 6

 

12.11.16 7

 

12.11.16 11

День народження нашої матусі.

            

IMG 1911

                                                                                                                  

IMG 1913

                                                       

IMG 20161031 151724

                                         

22 жовтня виповнюється 50 років з дня народження настоятельки

Молченського жіночого монастиря ігумені Феодосії і ми – сестри цієї обителі, 

хочемо освідчитись у глибокій повазі та великій християнській любові нашій дорогій матушці.

Свого часу Ви, дорога матушко Феодосіє, прийняли Боже благословення на чернецтво, потім на ігуменство, і по сей день достойно несете свій хрест тернистим чернечим шляхом. Для нас Ви є прикладом самопожертви, самозречення та упокорення волі Господній. Під Покровом Пресвятої Богородиці ви стали відбудовницею Молченської обителі. Як вправна господиня, Ви даєте лад всьому монастирському господарству, Ваші руки не бояться важкої праці а душа перебуває в непрестанній молитві. Кращої настоятельки нам й годі бажати!


   Дякуємо Вам, матушко, за добре слово, мудрі настанови, турботу та опіку, особистий приклад любові до ближнього.

Спасибі Вам за справедливість та розсудливість, за відвертість і строгість, і за щиру материнську любов.

Ми бажаємо Вам, дорога наша матушко, щоб Ваша душа мала завжди розправлені крила і Ви могли піднятись над тим, що є тимчасовим.

 Многая і благія літа в мирі і здоров'ї, з Господнім благословенням на добрі справи під Покровом Пресвятої Богородиці, молитвами всіх святих і Божих угодників.

З уклінними вітаннями
сестри Молченського монастиря.

День народження ігуменії Софії.

   16 жовтня 2016 року до Свято-Харлампієвського жіночого монастиря, що у селі Гамаліївка Шосткинського району, завітали єпископ Конотоплький і Глухівський Роман,архієпископ Городоцький Олександр, значна кількість прихожан та гостей з інших міст і сіл Сумської області. Приводом для цих відвідин був День народження настоятельки монастиря ігумені Софії (Лотоцької). Привітати молоду настоятельку приїхала також ігуменя Феодосія з благочинною Молченської жіночої обителі.

    В цей день православна Церква вшановувала пам"ять священомученика Дионисія Ареопагіта, єпископа Афінського та преподобного Дионисія, затворника Печерського в Дальніх печерах, тож правлячий архієрей Владика Роман у співслужінні з архієпископом Городоцьким Олесандром, звершив Божественну літургію. По завершенні літургії священнослужителі виголосили проповідь та звернулись зі словами привітаннями до ігумені Софії.

   Матушка Софія не так давно стала настоятелькою  монастиря, та незважаючи на молодий вік і відсутність ігуменського досвіду, з усією відповідальністю та завзятістю взялась до виконання даного послуху.

   Нова історія відродження Гамаліївського монастиря розпочалась з 2011 року. Саме місце послуху матушки Софії є дещо незвичайним, адже частина монастирських споруд ще перебуває у власності державної пенітенціарної установи. Однак, ігуменя монастиря вірить, що спільною молитвою та працею, з Господнім благословінням монастир відродиться, належні йому територія та будівлі повернуться в лоно Церкви.

   Настоятелька Молченської жіночої обителі матушка Феодосія, яка вже майже 20 років несе ігуменський послух, привітала молоду колегу з Днем народження. В своєму вітальному слові вона звернула увагу на те, що ігуменський хрест то важкий хрест, що на такий послуг обираються найдостойніші із черниць. Терпляче зносити всі труднощі, зі смиренням приймати уготоване Богом, бути прикладом ревного служіння Церкві Господній побажала ігуменя Феодосія матушці Софії.

   Букетами красивих квітів, теплими словами та щирими посмішками вітали матушку Софію всі присутні на святі. Многая і благая літа Вам, шановна матушко Софіє!

14.10.2016 10

 

14.10.2016 11

 

14.10.2016 12

Ювілейний День народження ігумені Феодосії

    22 жовтня 2016 року православна Церква вшановувала Корсунський образ Пресвятої Богородиці. Саме в цей день 50 років з дня народження виповнилось настоятельці Молченської Різдва Пресвятої Богородиці жіночої обителі ігумені Феодосії. Незважаючи на те, що матушка є людиною скромною та, за мірками сьогодення, не особливо публічною, бажаючих привітати її з Днем народження було дуже багато.
   Першими матусю (саме так величають сестри ігуменю) привітали черниці, послушниці, насельниці монастиря о другій годині ночі 22.10.2016 по закінченні Полуношниці та Божественної літургії.
Зі сходом сонця до привітань долучились священнослужителі, ігумені та черниці інших монастирів, миряни, духовні чада, представники Конотопсько-Глухівської єпархії та органів місцевого самоврядування як особисто, так і засобами телефонного зв'язку, в соціальних мережах. Всі вони освідчувались матушці Феодосії у своїй глибокій повазі та християнській любові до неї. Самі щирі, самі добрі, самі душевні і сонячні вітання з нагоди ювілею лунали на адресу матушки. Одне з таких привітань наводимо нижче.
   «Є достеменним фактом те, що історію творять люди... І лише одному Богу відомо, хто залишить по собі добрі спогади і справи, а кому уготований інший хрест - забуття. 50 років земного життя за мірками Всесвіту - це так мало, а за мірками людського життя – це вже половина відведеного Богом шляху. Хтось просто змарнував ці півстоліття, хтось ще дотепер перебуває у пошуку своєї життєвої дороги, а Ви, шановна матушко Феодосіє, вже збираєте щедрий урожай добрих справ і маєте амбітні плани на майбутнє.
   Ми, Ваші духовні чада, маємо велику радість з того, що Господь дарував нам можливість потрапити в орбіту вашої кипучої і життєдайної енергії та оптимізму. Неможливо залишатись байдужим і стояти осторонь, коли Ви розпочинаєте нові справи! Ваші харизма і завзятість просто затягують в коловорот Богоугодних справ. Спілкування з Вами, то окрема душевна радість.
    Дякуємо Вам, матушко, за те, що благословляючи нас на послух, Ви, як людина духовного сану та ревна християнка, в першу чергу дбаєте про спасіння наших душ.
В цей святковий день окрім побажань, хочеться сказати про таку Вашу чесноту, як гідність. Вона полягає у відповідальності і благородстві, в чесності і порядності, співчутті і доброзичливості. Ви не підноситесь, не зазнаєтесь, не хизуєтесь своїми справами, бо є людиною скромною. Філософ Мішель Монтень писав, що справжня людська гідність схожа з річкою, бо найглибша водойма найменше шумить. Ви виконуєте свій християнський обов'язок не заради показовості на загал, а тому що так велить сумління.
    Дорога матушко! Хай примножуються Ваші чесноти, звершуються задуми, благословляються Господом всі благі справи. Покрова Вам Пресвятої Богородиці та заступництва всіх Сил небесних.
З уклінними вітаннями
духовні чада з Києва, Сум, Шостки, Вінниці, Путивля, Бурині. 22 жовтня 2016 року»

Ігуменя Феодосія шанобливо та з великою увагою прийняла всі поздоровлення, віншування та, в свою чергу, висловила вдячність всім, хто не забув про неї в цей день.

45-ти річчя правлячого архієрея Владики Романа

14 жовтня 2016 року православна громада Конотопсько-Глухівської єпархії молитовно святкувала Покрова Пресвятої Богородиці. Наступним святом цього дня в церковному календарі було свято на честь святого Романа Солодкоспівця. Саме в цей день 45 років тому на Буковині народився нині правлячий архієрей Конотопсько-Глухівської єпархії Владика Роман.
Свій життєвий шлях Владика нероздільно пов'язав з Церквою Христовою, став ревним проповідником віри Христової та добрим пастирем для своєї пастви. Чернечий постриг Владика прийняв 23 роки тому (23.12.1993) з іменем Роман на честь святого Романа Солодкоспівця. Владика Роман має талант співу та значний церковний співочий досвід (в 90-х роках був регентом Архієрейського хору Почаївської лаври). Недарма небесним покровителем Владики Романа є святий Роман Солодкоспівець. Для Владики, як людини віруючої, талант в мистецтві – це насамперед дар Божий. І цей дар він використовує для прославлення Бога та Пречистої Богородиці.
Вже п'ятий рік Владика Роман прославляє Творця словом і ділом на теренах Конотопсько-Глухівської єпархії. Рішення про його призначення в дану єпархію було прийняте Синодом УПЦ 20 липня 2012 року. У ввіреній єпархії за ініціативи Владики Романа та підтримки пастви закладаються нові храми, відбудовуються колись зруйновані. Єпископ Роман започаткував і приймає діяльну участь у відродженні Свято-Харлампієвського жіночого монастиря с.Гамаліївка Шосткинського району.
В день Покрова Пресвятої Богородиці святкова літургія в Свято-Вознесенському кафедральному соборі була звершена Владикою Романом в співслужінні архієпископів та єпископів інших єпархій, священнослужителів ввіреної йому єпархії.
Багато людей, серед яких священики, ченці та черниці, миряни, представники органів влади, приїхали привітати Владику Романа з Днем народження. В своїх привітаннях вони висловлювали глибоку повагу та захоплення подвижницькою діяльністю правлячого єпископа.
Серед гостей свята була присутня настоятелька Молченського Печерського Різдва Пресвятої Богородиці жіночого монастиря ігуменя Феодосія з сестрами. Матушка Феодосія побажала правлячому архієрею вірних однодумців та ревних подвижників на тернистому архіпастирському шляху, примноження християнських чеснот та зростання православної громади. Надзвичайно душевним було привітання сестер-черниць. Вітальні пісноспіви у їх виконанні були проникнуті безмежною християнською любов'ю, повагою та вдячністю.
Згідно святих канонів і з повчань священномученика Ігнатія Богоносця, сестри шанують єпископа, як пастиря, батька і образ Христа. Серед сучасних подвижників благочестя дане розуміння викладено в такому вислові: «Головна по суті передумова для розквіту чернецтва - це сприяння преосвященних єпископів Церкви. Єпископ - батько і предстатель обителі». Душекорисні бесіди Владики Романа, його тематичні проповіді, особистий приклад чернечого послуху є тим джерелом духовного окормлення і підтримки, з якого сестри Молченській обителі черпають сили для несення монашеського подвигу.

Хай Господь Вседержитель благословляє Ваші труди, Владико Романе,
щедро наділяє Вас християнськими чеснотами,
а Цариця неба і землі покриває від усякої біди чесним Своїм омофором!

 

 

14.10.2016

 

14.10.2016 1

 

14.10.2016 2

 

14.10.2016 3

 

14.10.2016 4

 

14.10.2016 5

 

14.10.2016 9

 

14.10.2016 7

 

Осіннє свято ікони Пресвятої Богородиці "Молченськая".

«О, Всепетая Мати, припадающе ныне
к благодатной иконе Твоей, просим Тя
умолити милостивого Бога: да спасет
погибающий мир, помилует страну нашу,
живущих в ней вразумит и на путь
правый наставит,
да воспоем Ему вси: Аллилуиа».
(Кондак 13)

Погожої днини 01 жовтня 2016 року Молченський монастир святкував осіннє свято образу Пресвятої Богородиці, що іменується «Молченська». Свято приурочене події знайдення цієї ікони. Багато віків минуло з того часу, коли ікона о іБогородиці з'явилася у монастирі, але потік стражденних помолитись перед святим образом із року в рік лише збільшується. Так само лине від «Молченської» чудодійне світло, віруючі отримують зцілення, душевний спокій та укріпляються в вірі. Особливе милосердя Цариця Небесна від образу «Молченська» являє тим, хто відходить у вічність. Перед образом Молченської Богородиці моляться про захист від нападу ворога, від смутку та скорботи, зневіри, зцілення від хвороб, особливо нервових та онкологічних захворювань.
В цей святковий день образ Богородиці прикрашється  вінком з живих квітів. Настоятелькою монастиря ігуменею Феодосією заведена традиція, щоб перед образом Пресвятої Богородиці протягом всього року щоденно стояли живі квіті, і сестри неухильно це виконують. Однак, найдорожчим подарунком для Богородиці, як вважає матушка Феодосія, є наші смиренні та чисті серця і душі.
Церковні свята, що присвячені Богородиці, показують нам найважливішу рису Діви Марії – її духовне материнство: молитву за людей, молитовне посередництво і заступництво перед Богом. Отримавши особливу любов від Бога у дарі непорочного зачаття, ставши Матір'ю Божого Сина, Марія через молитву, духовну опіку ділиться нею, дарує її іншим. Правдива любов згідно вчення апостола Павла є жертовна, не замикається у собі, а дбає про спільне добро, помагає іншим, захищає слабких.
Будьмо завжди вірними нашій Небесній Матері і в кожній потребі звертаймось до її заступництва і допомоги. А вона обітре сльозу з очей наших і визволить нас від усякого зла!

 

1.10.16 28

 

1.10.16

 

1.10.16 2

 

1.10.16 4

 

1.10.16 3

 

1.10.16 6

 

1.10.16 5

 

1.10.16 8

 

1.10.16 7

 

1.10.16 12

 

1.10.16 10

 

1.10.16 13

 

1.10.16 9

 

1.10.16 14

 

1.10.16 15

 

1.10.16 16

 

1.10.16 17

 

1.10.16 18

 

1.10.16 19

 

1.10.16 20

 

1.10.16 21

 

1.10.16 22

 

1.10.16 23

 

1.10.16 24

 

1.10.16 25

 

1.10.16 26