Куточок раю на землі…

17.06.2017 232

     (20-літтю заснування Молченського жіночого монастиря
та 20-й річниці настоятельського послуху ігумені Феодосії присвячується)

«Царство Боже всередині нас, щастя в серці, серце в любові,
любов же в законі Вічного».(«Вхідні двері до доброго християнського життя»Г.С. Сковорода).

 

  Погожий серпневий ранок. Ще є достатньо часу до ранкового богослужіння, тому обираю облюбоване мною місце на території обителі – різьблену лаву, що біля сестринського корпусу. Зручно влаштувавшись та милуючись видами монастиря, намагаюсь привести у спокій та смирення всі почуття власної душі. В Молченскьому Різдва Пресвятої Богородиці жіночому монастирі зробити це надзвичайно легко з Іісусовою молитвою. І цьому сприяє все, що оточує тебе довкола, і навіть те, чого ти не бачиш, але відчуваєш. Тут дихаєш на повні груди. Тут, як у морі, купаєшся в благодаті. Тут неосяжний простір небес, в який тебе підносять невидимі крила.
     Господня любов в цій обителі відчувається у всьому: в ласкавих поглядах Іісуса Христа, Богородиці, мучеників та угодників, що дивляться на тебе з образів, в благословенні матушки ігумені Феодосії, в духовній розмові зі священнослужителями – архімандритом Дамаскіним, протоієреєм Миколаєм, ієреєм Стефаном, в сестринській підтримці черниць, інокинь, послушниць. А коли твоя душа сповнена найголовнішого у житті людини скарбу – любові Божої, все в цьому світі під силу і до снаги. «Спасибі блаженному Богу за те, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним».

 

                                                                           * * *
   Таким же погожим серпневим ранком двадцять років тому зупинилась перед брамою колись славної Молченської обителі черниця Феодосія Зупинилась в розгубленості перед тим видивом, що з'явилось її очам. З чого почати?? Як відродити славу монастиря, щоб повернути в лоно Церкви вірян, виправдати довіру Священного синоду? Але такий душевний стан тривав недовго. На допомогу прийшли молитви – Іісусова, до Пресвятої Богородиці і стан розгубленості змінився рішучістю: «Очі бояться, а руки роблять». Підтримкою матушці стали сестри-черниці, які зголосились нести разом з нею послух в Молченському монастирі. А ще, дуже дорога серцю ігумені Феодосії людина - Леонід Васильович Запольський, людина глибоко віруюча, надзвичайно добра, щира, працелюбна і просто батько в мирському житті матушки. На той час його підтримка, словом і ділом, була просто неоціненною. Як дбайливий господар, Леонід Васильович порадив спершу побілити вцілілі будівлі монастиря, адже це їх оживить і надасть доглянутого вигляду. Запропонував і сам взявся виконувати цю роботу. Та й перше надбання сестер-насельниць – корівка-годувальниця, відбулось за порадою та з легкої руки Леоніда Васильовича.
     День починався з молитви, вона лунала в душах і серцях сестер протягом днини, нею день і закінчувався. Ласкавий погляд Пресвятої Богородиці, що дивилась на сестер з головної святині Молченського монастиря – ікони «Молченська», яку в народі ще називають «Цілителька», додавав їм сил, терпіння, бажання та наснаги відродити спадок, який залишили по собі пращури. Сестри не нарікали на холод, напівголодне існування, важку фізичну працю. Лише запеклою працею та практично беззупинною молитвою йшли до поставленої мети. Коли скептики, котрі не вірили у відродження обителі, запитували їх, на що та на кого вони покладаються, відповідали: «На Бога надія», «Бог управить», «З Божою поміччю».
     Окрім відновлення монастиря, сестри пам'ятали, що по волі Божій і їхній добровільній на те згоді, на них покладено послух нести світло віри людям; навчати їх молитві, покаянню, чеснотам; своїм життям показувати, що можливе виконання заповідей Господніх, що існує чисте і непорочне життя. «Святість життя – тільки в справах добра».
     Показуючи приклад у всьому, ревно несла свій настоятельський послух ігуменя Феодосія. Для сестер вона стала зразком самопожертви, самозречення та упокорення волі Господній. Сестри вдячні своїй настоятельці за добре слово, мудрі настанови, турботу та опіку, особистий приклад любові до ближнього, за справедливість і розсудливість, за відвертість і строгість, за щиру материнську любов. За те, що зуміла розгледіти і допомогла розвинутись їхнім власним талантам та здібностям.
    Під Покровом Пресвятої Богородиці матушка Феодосія і натепер виконує місію відбудовниці Молченської обителі. Як вправна господиня і мудрий наставник, вона дає лад всьому монастирському господарству. Її руки не бояться важкої праці, розум фонтанує новими ідеями, а душа перебуває в непрестанній молитві.
   Громада міста Путивля шанує ігуменню Феодосію, тому що завдяки їй обитель Білої Богородиці стала православною окрасою міста, духовною перлиною Сіверської землі, знаною як в Україні, так і за її межами. З відновленням чернечого життя в монастирі помітно змінюється обличчя града Путивля, змінюються самі путивляни. Об'єднані соборною молитвою, вони стають добрішими, дружнішими, жалісливішими, співчутливішими. Заслуги матушки Феодосії перед Церквою та громадою відзначені нагородами: «Почесний громадянин Путивльського район», «Людина року в номінації «Культурна спадщина та духовність», орден святих Антонія та Феодосія Печерських. Через скромність ігуменя ніколи не хизується цими відзнаками, а найбільшою нагородою за труди вважає милість Господню та любов народну.
     Перебуваючи наразі в монастирі та споглядаючи світлини, на яких назавжди закарбувалось його минуле, важко повірити, що це саме те місце, де 20 років тому оселились жінки-черниці. Натепер територія обителі оформлена зі смаком та може конкурувати з кращими ландшафтними парками України. Практично всі культові споруди монастирського комплексу відбудовані та благоприкрашені. Прихожани, паломники, гості та подорожуючі мають можливість сотворити молитву не тільки в храмі перед іконостасом, який дійсно є витвором мистецтва, а й на дворі перед мозаїчними іконами, що розміщені на споруді дзвіниці та інших будівлях. Окрім духовного окормлення, в монастирі завжди подбають, щоб подорожуючі та нужденні, у разі потреби, скуштували монастирської трапези.
     Слава Богу, потік богомольців не обмежується великими православними святами. Простота і доброта – це та особлива атмосфера монастиря, яка вабить до себе тисячі паломників. Хіба не дивно – ченці йдуть з миру, але мир, відчувши їхню благодатну силу, прагне до них, маючи потребу отримати рятівні настанови, напоумлення, розраду. «А для серця твого єдине є на потребу – там і Бог, і щастя. Недалеко воно – поруч: у серці й у твоїй душі».
   Окрім релігійних цінностей, дорогоцінним надбанням Молченського монастиря є його прихожани. За промислом Божим обитель Білої Богородиці об'єднала людей різного віку, матеріального статку, професій, уподобань. Звичайно, не без допомоги мирян відбудовувався монастир. Хто працею, хто фінансами, хто будівельними матеріалами та механізмами допомагав відродити святиню. А люди, об'єднані такою богоугодною справою, то велика сила – сила добра і любові.

   Я таки хочу залишити елемент інтриги в своєму дописі про Молченський монастир, не розкриваючи всього, що сама знаю про це надзвичайне місце. І роблю це з метою зацікавити, спонукати всіх, хто його прочитає, відвідати цей куточок раю на землі. Віднайдіть у своєму напруженому життєвому ритмі час, щоб віддати Богові Боже, бо Господь має бути на першому місці в нашому житті. Окрім того, з першоджерел - від насельниць монастиря, які проведуть вам екскурсію по обителі, ви почуєте захопливу історію її започаткування, процвітання, занепаду та нового розквіту. Ви помилуєтесь красотами архітектури та ландшафту, поринете в атмосферу гармонії природи та внутрішнього стану душі. Повірте, ви не пошкодуєте.
       Світлини обителі зразка 1997 року, років відбудови та теперішнього часу ви можете переглянути на монастирському сайті http://molchensky-monastyr.org.ua/ та безпосередньо в галереї храму Різдва Пресвятої Богородиці.

 

                                                      * * *

        Наближався час ранкового богослужіння – про це сповістили красивою гучною мелодією дзвони. Повз мене пройшли на службу численні богомольці. З уривків їхніх розмов я почула схвальні відгуки та вдячність матушці Феодосії за відроджений Молченський монастир. В сучасному світі люди, як ніколи, потребують віри, надії, любові. Тому справа, розпочата ігуменею Феодосією 20 років тому, виявилась не марною.
       «Все мина, лиш любов зостається по всьому, Все мина, та не Бог, не Любов».

З Днем народження тебе, жіноча обитель Білої Богородиці! Квітни та примножуй свою славу!

Уклінно з вірою в серці завжди ваша Ксенія Білоус