Сестрам Білівської обителі присвячую.

01фото

  Білівські Хутори... від самої назви населеного пу          нкту на душі стає затишно і тепло. В уяві постає невеличке село, яке загубилось серед безкраїх полів Рівненщини, на мешканців якого не вплинули блага сучасної цивілізації і технічного прогресу, які не зачерствіли душею і завжди радо та з цікавістю зустрічають подорожуючих, які завітали на їх ба́тьківщину. З одного боку це сталось завдяки віддаленості від адміністративних центрів, районного та обласного, з іншого боку – сусідство монастиря, тихої обителі Богородиці на честь Її Різдва.
      В Білівських Хуторах живуть люди, які з покоління в покоління зберігають і передають нащадкам дивовижну історію Білівської ікони Богородиці «Взисканіє погібших», переповідають про чудеса, які стались за молитвами до цього образу Всецариці, та в міру своїх сил і можливостей допомагають черницям відбудовувати монастир.
Свого часу моє служіння на ниві Господній розпочалось саме в Різдва-Богородичному жіночому монастирі Рівненської єпархії. З того часу багато води сплинуло. Вже 20 років я несу настоятельський послух на Сумщині в місті Путивлі в Різдва Пресвятої Богородиці жіночому монастирі. Але думками повертаюсь до життя в Білівському монастирі, яке стало для мене першим досвідом послуху, джерелом духовності та самовідданої праці во Славу Господню.
    Нещодавно, завітавши до Білівського монастиря на святкування 25- річчя з дня початку відродження обителі, була приємно вражена змінами, які відбулись на території обителі. Храми монастиря благо прикрашені чудовим розписом, клумби та палісадники милують око квітковим різнобарв'ям. Відчувається, що все зроблено з великою любов'ю умілими та вправними руками сестер-насельниць.
    Але найбільшу духовну радість отримала від того, що зустрічала мене настоятелька, незмінна з моменту відродження монастиря, ігуменя Алевтина. Серед черниць зустріла тих, з ким багато років тому ділила келію, читала на кліросі, куховарила на кухні, місила розчин на будівництві.
    Зізнаюсь відверто, пізнати чернецтво можливо лише через власний тернистий подвижницький досвід. На перший погляд здається, що насельниці Білівського монастиря вже полишили далеко позаду важкі часи початку відродження обителі. Але то тільки на перший погляд. Відбудувати культові споруди для здійснення храмової молитви та звершення Таїнств, обробити землю і завести господарку, щоб забезпечити себе харчуванням – це лише половина того, що треба здійснити на шляху до відродження чернечого життя в монастирі, зважаючи на сучасні умови та можливості. З власного ігуменського досвіду можу сказати, що самим головним і найскладнішим етапом відродження монастиря є особисте духовне самовдосконалення (а це – любов, послух, терпимість, повага, самозреченість) кожного, хто беззаперечно вирішив йти дорогою служіння Господу Богу нашому.
    А ще однією з успішних складових дійсного відродження монастиря є навернення до віри Христової людей, зміцнення її в душах тих, хто став на шлях воцерковлення. Хай нескінченним буде потік прихожан, паломників до Білівської обителі не тільки в дні великих церковних свят. Хай тут безперестанку лунає молитва та не гаснуть лампади перед образами святих.
    За молитвами до Богородиці перед образом її «Взисканіє погібшіх» віднаходять не тільки тих, хто фізично зник, пропав. Багато тих, хто розчинився у світському житті, загубився в спокусах цього буремного світу, забувши про душу і життя вічне, помолившись перед головною святинею Білівського монастиря віднаходять себе і свій шлях до духовного відродження і зміцнення у вірі Христовій.
     Хочу побажати вельмишановній ігумені Алевтині та сестрам-насельницям многіє і благіє лєта з молитвою Господньою в душі і на устах, під Покровом Пресвятої Богородиці достойно нести чернечий послух в Білівському монастирі. Хай збільшується православна громада Білівських Хуторів і буде для вас надійною опорою і підтримкою у всіх життєвих ситуаціях.
І на завершення. Дорогі брати і сестри у Христі! Хай не лякає вас далека відстань до Білівських Хуторів, брак часу, фінансові труднощі. Завітайте до Білівської обителі для очищення та зцілення вашої душі. Знайте, Богородиця завжди чекає на нас – своїх дітей, щоб почути наші молитви, біди, благання і кожному по вірі його допомогти.
Спаси вас, Боже!

З молитовною любов'ю ігуменя Феодосія

 

IMG 20170709 184640