Монастирський сад – райський сад.

Рай.

Гадаю, багато хто з нас, при згадці про це місце вічного і досконалого буття в блаженстві, любові і гармонії з Творцем і природою, в своїй уяві бачив сад. Сад, який наповнений пахощами цілющих трав і щебетанням птахів. Сад, який навесні милує око цвітом, літом вабить червоними вишнями, золотавими абрикосами, дарує затінок і прохолоду у спеку, восени тішить неймовірним врожаєм яблук, грушок, горіхів, винограду. Сад, який навіть зимової пори може зачарувати гіллям, яке вкрите інеєм, мерзлими кетягами калини, які залишили на зиму для птахів, та червонобокими яблуками, які лишились на самих верхівках дерев.

Сподіваюсь, ви заінтриговані, то ж тепер скажу навіщо завела розмову про райський сад. Днями в нашому улюбленому Молченському монастирі закладено молодий сад. На території обителі вже давно ростуть і плодоносять яблуньки і виноград, а от частина території навколо монастиря ще не освоєна вправними руками насельниць. Організаторський талант та ідейність настоятельки монастиря матушки Феодосії, безсумнівна підтримка сестер-черниць, піклування про майбутні покоління прихожан та матеріальна підтримка і безпосередня участь у закладенні саду відданого, ревного прихожанина і великого друга монастиря Андрія Юрійовича Кисіля, – саме завдяки цим чинникам на путивльській землі відроджена древня традиція – монастирський сад.

Ось що каже нам про монастирські сади Інтернет: «С XI века, когда греческие монахи отправились проповедовать христианство в земли Скифов, они также принесли с собой многие полезные знания и стали первыми создателями садов на Руси. Ранее древние славяне использовали приусадебные территории, чтобы выращивать овощи, а для прогулок отправлялись в лес. Проповедники, строившие монастыри, руководствуясь примером из Библии, стали разбивать цветники во внутренних дворах и называли их раем или рай-городом. Со временем и князья стали разбивать сады в своих усадьбах, и садоводство прочно закрепилось на Руси».

Матушка Феодосія, яка вже майже 20 років несе ігуменський послух в обителі Білої Богородиці, без перебільшення, по крихтах збирала та відбудовувала монастир, відроджувала уставні та сталі для чернечого життя традиції. Ось і до саду дійшла черга. Погожим березневим ранком на підготовлену і освячену земельну ділянку вздовж вулиці, що веде до Сейму, було висаджено десятки плодових саджанців: яблуня, груша, вишня, горіх. По православній традиціі до роботи приступили з молитвою.

Почесна місія сотворити молитву була доручена Андрію Юрійовичу Кисілю –ідейному співорганізатору закладки саду. В голосі Андрія Юрійовича відчувалось хвилювання і в той же час піднесеність перед звершенням Богоугодної справи. А вже коли приступили до посадки саджанців, неозброєним оком було видно з якою любов’ю, натхненням, захопленням та професіоналізмом від робив цю справу, так, ніби все своє життя прикрашав землю. Настрій Андрія Юрійовича передався всім учасникам заходу, по завершенні якого сестри черниці влаштували гостинне чаювання.

Споглядаючи за тим, як десяток жінок-черниць з Божого благословення, під Покровом Пресвятої Богородиці, за підтримки небайдужих прихожан підняли з руїн, навели лад, благоприкрасили Молченську обитель, мимоволі ставиш собі, та ні, всім нам питання: а що не так з нами, чого не вистачає нам, щоб навести лад на своїй вулиці, в своєму місті, селі, в СВОЇЙ КРАЇНІ – УКРАЇНІ?

Бог нам у поміч, дорогі брати і сестри у Христі, у всіх наших благих починаннях!

А сад хай квітне і плодоносить!

Прихожанка Молченського монастиря Оксана Білоус.00посадка деревьев 1

 

00посадка деревьев 1 1

 

00посадка деревьев 1 2 

00посадка деревьев 1 3 

 

00посадка деревьев 1 4 

 

00посадка деревьев 1 5

 00посадка деревьев 1 6

 

00посадка деревьев 1 7 

00посадка деревьев 1 8

00посадка деревьев 1 9

 00посадка деревьев 1 10

  00посадка деревьев 1 12