События

Найщиріші вітання! Аксіос! Аксіос! Аксіос!

20882251 111262849579278 6183114255968064284 n

 

Преосвященніший та Боголюбивий Архієпископе Романе!

Вітаємо Вас з визначною подією Вашого архієрейського життя!
Ваші заслуги перед Церквою і кропітка праця на ниві Господній достойно відзначені присвоєнням звання архієпископа.
Нехай Господь благословляє Вас в щоденному житті, дарує здоров'я і радість у служінні.
Дякуємо Богові за дар Вашого життя і покликання.

Уклінно з повагою
настоятелька Молченського монастиря
ігуменя Феодосія з сестрами
17 серпня 2017 року.

Куточок раю на землі…

17.06.2017 232

     (20-літтю заснування Молченського жіночого монастиря
та 20-й річниці настоятельського послуху ігумені Феодосії присвячується)

«Царство Боже всередині нас, щастя в серці, серце в любові,
любов же в законі Вічного».(«Вхідні двері до доброго християнського життя»Г.С. Сковорода).

 

  Погожий серпневий ранок. Ще є достатньо часу до ранкового богослужіння, тому обираю облюбоване мною місце на території обителі – різьблену лаву, що біля сестринського корпусу. Зручно влаштувавшись та милуючись видами монастиря, намагаюсь привести у спокій та смирення всі почуття власної душі. В Молченскьому Різдва Пресвятої Богородиці жіночому монастирі зробити це надзвичайно легко з Іісусовою молитвою. І цьому сприяє все, що оточує тебе довкола, і навіть те, чого ти не бачиш, але відчуваєш. Тут дихаєш на повні груди. Тут, як у морі, купаєшся в благодаті. Тут неосяжний простір небес, в який тебе підносять невидимі крила.
     Господня любов в цій обителі відчувається у всьому: в ласкавих поглядах Іісуса Христа, Богородиці, мучеників та угодників, що дивляться на тебе з образів, в благословенні матушки ігумені Феодосії, в духовній розмові зі священнослужителями – архімандритом Дамаскіним, протоієреєм Миколаєм, ієреєм Стефаном, в сестринській підтримці черниць, інокинь, послушниць. А коли твоя душа сповнена найголовнішого у житті людини скарбу – любові Божої, все в цьому світі під силу і до снаги. «Спасибі блаженному Богу за те, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним».

 

                                                                           * * *
   Таким же погожим серпневим ранком двадцять років тому зупинилась перед брамою колись славної Молченської обителі черниця Феодосія Зупинилась в розгубленості перед тим видивом, що з'явилось її очам. З чого почати?? Як відродити славу монастиря, щоб повернути в лоно Церкви вірян, виправдати довіру Священного синоду? Але такий душевний стан тривав недовго. На допомогу прийшли молитви – Іісусова, до Пресвятої Богородиці і стан розгубленості змінився рішучістю: «Очі бояться, а руки роблять». Підтримкою матушці стали сестри-черниці, які зголосились нести разом з нею послух в Молченському монастирі. А ще, дуже дорога серцю ігумені Феодосії людина - Леонід Васильович Запольський, людина глибоко віруюча, надзвичайно добра, щира, працелюбна і просто батько в мирському житті матушки. На той час його підтримка, словом і ділом, була просто неоціненною. Як дбайливий господар, Леонід Васильович порадив спершу побілити вцілілі будівлі монастиря, адже це їх оживить і надасть доглянутого вигляду. Запропонував і сам взявся виконувати цю роботу. Та й перше надбання сестер-насельниць – корівка-годувальниця, відбулось за порадою та з легкої руки Леоніда Васильовича.
     День починався з молитви, вона лунала в душах і серцях сестер протягом днини, нею день і закінчувався. Ласкавий погляд Пресвятої Богородиці, що дивилась на сестер з головної святині Молченського монастиря – ікони «Молченська», яку в народі ще називають «Цілителька», додавав їм сил, терпіння, бажання та наснаги відродити спадок, який залишили по собі пращури. Сестри не нарікали на холод, напівголодне існування, важку фізичну працю. Лише запеклою працею та практично беззупинною молитвою йшли до поставленої мети. Коли скептики, котрі не вірили у відродження обителі, запитували їх, на що та на кого вони покладаються, відповідали: «На Бога надія», «Бог управить», «З Божою поміччю».
     Окрім відновлення монастиря, сестри пам'ятали, що по волі Божій і їхній добровільній на те згоді, на них покладено послух нести світло віри людям; навчати їх молитві, покаянню, чеснотам; своїм життям показувати, що можливе виконання заповідей Господніх, що існує чисте і непорочне життя. «Святість життя – тільки в справах добра».
     Показуючи приклад у всьому, ревно несла свій настоятельський послух ігуменя Феодосія. Для сестер вона стала зразком самопожертви, самозречення та упокорення волі Господній. Сестри вдячні своїй настоятельці за добре слово, мудрі настанови, турботу та опіку, особистий приклад любові до ближнього, за справедливість і розсудливість, за відвертість і строгість, за щиру материнську любов. За те, що зуміла розгледіти і допомогла розвинутись їхнім власним талантам та здібностям.
    Під Покровом Пресвятої Богородиці матушка Феодосія і натепер виконує місію відбудовниці Молченської обителі. Як вправна господиня і мудрий наставник, вона дає лад всьому монастирському господарству. Її руки не бояться важкої праці, розум фонтанує новими ідеями, а душа перебуває в непрестанній молитві.
   Громада міста Путивля шанує ігуменню Феодосію, тому що завдяки їй обитель Білої Богородиці стала православною окрасою міста, духовною перлиною Сіверської землі, знаною як в Україні, так і за її межами. З відновленням чернечого життя в монастирі помітно змінюється обличчя града Путивля, змінюються самі путивляни. Об'єднані соборною молитвою, вони стають добрішими, дружнішими, жалісливішими, співчутливішими. Заслуги матушки Феодосії перед Церквою та громадою відзначені нагородами: «Почесний громадянин Путивльського район», «Людина року в номінації «Культурна спадщина та духовність», орден святих Антонія та Феодосія Печерських. Через скромність ігуменя ніколи не хизується цими відзнаками, а найбільшою нагородою за труди вважає милість Господню та любов народну.
     Перебуваючи наразі в монастирі та споглядаючи світлини, на яких назавжди закарбувалось його минуле, важко повірити, що це саме те місце, де 20 років тому оселились жінки-черниці. Натепер територія обителі оформлена зі смаком та може конкурувати з кращими ландшафтними парками України. Практично всі культові споруди монастирського комплексу відбудовані та благоприкрашені. Прихожани, паломники, гості та подорожуючі мають можливість сотворити молитву не тільки в храмі перед іконостасом, який дійсно є витвором мистецтва, а й на дворі перед мозаїчними іконами, що розміщені на споруді дзвіниці та інших будівлях. Окрім духовного окормлення, в монастирі завжди подбають, щоб подорожуючі та нужденні, у разі потреби, скуштували монастирської трапези.
     Слава Богу, потік богомольців не обмежується великими православними святами. Простота і доброта – це та особлива атмосфера монастиря, яка вабить до себе тисячі паломників. Хіба не дивно – ченці йдуть з миру, але мир, відчувши їхню благодатну силу, прагне до них, маючи потребу отримати рятівні настанови, напоумлення, розраду. «А для серця твого єдине є на потребу – там і Бог, і щастя. Недалеко воно – поруч: у серці й у твоїй душі».
   Окрім релігійних цінностей, дорогоцінним надбанням Молченського монастиря є його прихожани. За промислом Божим обитель Білої Богородиці об'єднала людей різного віку, матеріального статку, професій, уподобань. Звичайно, не без допомоги мирян відбудовувався монастир. Хто працею, хто фінансами, хто будівельними матеріалами та механізмами допомагав відродити святиню. А люди, об'єднані такою богоугодною справою, то велика сила – сила добра і любові.

   Я таки хочу залишити елемент інтриги в своєму дописі про Молченський монастир, не розкриваючи всього, що сама знаю про це надзвичайне місце. І роблю це з метою зацікавити, спонукати всіх, хто його прочитає, відвідати цей куточок раю на землі. Віднайдіть у своєму напруженому життєвому ритмі час, щоб віддати Богові Боже, бо Господь має бути на першому місці в нашому житті. Окрім того, з першоджерел - від насельниць монастиря, які проведуть вам екскурсію по обителі, ви почуєте захопливу історію її започаткування, процвітання, занепаду та нового розквіту. Ви помилуєтесь красотами архітектури та ландшафту, поринете в атмосферу гармонії природи та внутрішнього стану душі. Повірте, ви не пошкодуєте.
       Світлини обителі зразка 1997 року, років відбудови та теперішнього часу ви можете переглянути на монастирському сайті http://molchensky-monastyr.org.ua/ та безпосередньо в галереї храму Різдва Пресвятої Богородиці.

 

                                                      * * *

        Наближався час ранкового богослужіння – про це сповістили красивою гучною мелодією дзвони. Повз мене пройшли на службу численні богомольці. З уривків їхніх розмов я почула схвальні відгуки та вдячність матушці Феодосії за відроджений Молченський монастир. В сучасному світі люди, як ніколи, потребують віри, надії, любові. Тому справа, розпочата ігуменею Феодосією 20 років тому, виявилась не марною.
       «Все мина, лиш любов зостається по всьому, Все мина, та не Бог, не Любов».

З Днем народження тебе, жіноча обитель Білої Богородиці! Квітни та примножуй свою славу!

Уклінно з вірою в серці завжди ваша Ксенія Білоус

Чвертьвіковий настоятельський ювілей ігумені Михаїли.

«Путь праведних – як світло променисте,

яке більше і більше світлішає до повного дня».

(Цар Соломон, притч.4:18)

 

За Божою ласкою та дякуючи гостинності правлячого архієрея Рівненської та Острозької єпархії архієпископа Варфоломія, цього літа мені випала прекрасна нагода двічі відвідати згадану єпархію. Перші відвідини були присвячені 25-літтю відродження Білівського жіночого монастиря на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Вдруге дорога пролягла до Городокського Свято-Миколаївського жіночого монастиря. А приводом стала 25-та річниця настоятельського послуху ігумені цього монастиря.

Дуже складно сказати щось нове, особливе та оригінальне про відому в православному світі людину, яка самим своїм життям, справами, висловлюваннями вже довела свою любов і відданість Церкві Христовій та гідна бути кращою серед кращих. Так, мова про настоятельку Городокського Свято-Миколаївського жіночого монастиря – ігуменю Михаїлу. Заздалегідь прошу простити мене ігумень, які також мають безліч християнських чеснот та доклали надзвичайно багато зусиль для відродження сучасного чернечого життя в новій історії православ`я України, відродили та примножили славу монастирів, на чолі яких несуть настоятельський послух не одне десятиліття.

Ті задуми, які ігуменя Михаїла втілила у життя за час настоятельського послуху, гідні прикладу і наслідування в тих обителях, які вже міцно стоять на ногах, і в тих, де тільки починає бити духовне джерело.

По промислу Божому Городокський монастир розташований на острові. З прадавніх часів Всесвіт зображується як острів, оточений морем – вода, як аморфна субстанція, завжди була образом хаосу. Острів символізує надійну убезпеченість від моря хаосу. Для мирян як великого міста, так і найменшого села, монастирська обитель, храм, капличка завжди асоціювались з острівцем спасіння і благодаті в бурхливому морі життєвих випробувань.

Завдяки молитовному подвигу, ревній вірі та старанним трудам матушки Михаїли, згуртованих нею сестер-насельниць, небайдужих прихожан, цей острів, на якому так органічно розташувався монастир, став для православних Островом Благодаті. Найголовніше чим опікуються на цьому Острові – це духовне виховання прихожан, підростаючого покоління. Богослужіння в монастирі довготривалі і дуже красиві, супроводжуються ангельським співом черниць та учениць регентського духовного училища. Учасниці монастирського хору, окрім співу, гарно володіють струнними інструментами (бандура, скрипка). За погожої днини на території монастиря проводяться пленери і можна спостерігати за роботою учнів художньої школи, зорганізованої при обителі. Початкові ази духовної грамоти маленькі прихожани здобувають в недільних школах, які діють при монастирі та його подвір`ях. В швейній майстерні несуть послух сестри-майстрині, завдяки чиїм вмілим рукам священнослужителі одягнені в справжні витвори мистецтва. Для забезпечення монастиря продуктами харчування ведеться власна господарка, на якій також працюють сестри-насельниці. Яким би не був послух, слушну пораду щодо його виконання завжди дасть ігуменя Михаїла та ще й власним прикладом покаже, як то краще зробити, бо за 25 років чернецтва була вона, як каже народна приказка, і швець, і жнець, і на дуді грець.

Все на Острові Благодаті працює як єдиний годинниковий механізм. На мою думку, рушійною силою цього механізму є наділена організаторськими здібностями та обдарована різними талантами ігуменя Михаїла.

Дякую Вам, шановна матушко, за запрошення та сердечний, гостинний прийом; за красиве та духовно наповнене свято. Дай Вам Боже многая і благая літа в кріпості духовній та при здоров`ї тілесному опікуватись цією неймовірно красивою Божою обителлю! Хай за Вашими молитвами до Пресвятої Богородиці перед головною святинею монастиря образом Її «Козельщанським» («Милостива») укріпляються у вірі Христовій ті, кому пощастило потрапити до гурту ваших учнів і послідовників. Миру Вам і Божої ласки!

Уклінно з глибокою повагою настоятелька Молченського жіночого монастиря

міста Путивля ігуменя Феодосія (Запольська)

 

 2.08.2017

 

)

Рождество Иоанна Крестителя 2017 года в возрождающемся храме.

    «Покайтеся, приближибося Царствие Небесное» - эти слова проповедника поста и покаяния Пророка и Предтечи Господнего Иоанна Крестителя в свое время были обращены к сынам израилевым, которых призывал он к покаянию и крещению в Иордане, приготовляясь к принятию Спасителя мира. Эти слова остаются актуальными и несут в себе глубокий духовный смысл по сей день. Так же, как и когда-то на призыв к покаянию со всех сторон Иудеи стал стекаться к Предтече народ, жаждущий очищения от грехов и креститься, так и сегодня, в День Рождества Иоанна Крестителя, в православные храмы потянулись нескончаемой вереницей верующие, чтобы молитвенно почтить память святого.

 

     Не так давно православная община Молченского монастыря праздновала Рождество Предтечи на развалинах одноименного храма, который не пожалели ни люди, ни время. Нынешнее праздничное богослужение в праздник Рождества святого совершается в стенах восстанавливаемого храма. И пусть пока вместо паникадила храм освещает солнце, не за горами тот день, когда священнослужители освятят престол возродженного храма.

 

Вознося молитвы перед светлым образом Иоанна Крестителя, прося его о покровительстве и защите, юноша мечтает о том, как в новом храме поведет под венец свою суженную, молодая пара о том, как окрестит в Предтеченском храме своего первенца, а старушка, опирающаяся на палочку, о том, как же легка и благодатна будет молитва в просторном, светлом храме.

 

   Пока это мечты, но с Божьей помощью, молитвами насельниц монастыря, стараниями матушки игуменьи Феодосии и нашим непосредственным участием – молитвенным, материальным, физическим, они могут осуществиться. В деле возрождения всей обители для нас, прихожан, безоговорочным примером деятельного молитвенного и трудового подвига стали подвизавшиеся в Молченском монастыре сестры.

 

     Будем же, возлюбленные о Господе братие и сестры, всегда носить в своих сердцах подвиги и светлый образ святого Предтечи Господня. А чтобы памятование святого было действенным, давайте внесем свою посильную лепту в дело возрождения Рождества Предтеченского храма.

 

    С праздником всех нас! Спаси нас Боже!

 07.07.17

 

07.07.17 2

 

07.07.17 5

 

07.07.17 8

 

07.07.17 9

 

07.07.17 10

 

47

 

07.07.17 12

07.07.17 13

 

07.07.17 14

 

07.07.17 16

07.07.17 18

 

 

07.07.17 15

 

07.07.17 34

 

07.07.17 35

 

07.07.17 19

 

07.07.17 20

 

07.07.17 29

 

 

07.07.17 21

 

07.07.17 28

 

07.07.17 22

 

07.07.17 27

 

07.07.17 25

 

07.07.17 37

 

07.07.17 38

 

07.07.17 39

 

07.07.17 40

 

Сестрам Білівської обителі присвячую.

01фото

  Білівські Хутори... від самої назви населеного пу          нкту на душі стає затишно і тепло. В уяві постає невеличке село, яке загубилось серед безкраїх полів Рівненщини, на мешканців якого не вплинули блага сучасної цивілізації і технічного прогресу, які не зачерствіли душею і завжди радо та з цікавістю зустрічають подорожуючих, які завітали на їх ба́тьківщину. З одного боку це сталось завдяки віддаленості від адміністративних центрів, районного та обласного, з іншого боку – сусідство монастиря, тихої обителі Богородиці на честь Її Різдва.
      В Білівських Хуторах живуть люди, які з покоління в покоління зберігають і передають нащадкам дивовижну історію Білівської ікони Богородиці «Взисканіє погібших», переповідають про чудеса, які стались за молитвами до цього образу Всецариці, та в міру своїх сил і можливостей допомагають черницям відбудовувати монастир.
Свого часу моє служіння на ниві Господній розпочалось саме в Різдва-Богородичному жіночому монастирі Рівненської єпархії. З того часу багато води сплинуло. Вже 20 років я несу настоятельський послух на Сумщині в місті Путивлі в Різдва Пресвятої Богородиці жіночому монастирі. Але думками повертаюсь до життя в Білівському монастирі, яке стало для мене першим досвідом послуху, джерелом духовності та самовідданої праці во Славу Господню.
    Нещодавно, завітавши до Білівського монастиря на святкування 25- річчя з дня початку відродження обителі, була приємно вражена змінами, які відбулись на території обителі. Храми монастиря благо прикрашені чудовим розписом, клумби та палісадники милують око квітковим різнобарв'ям. Відчувається, що все зроблено з великою любов'ю умілими та вправними руками сестер-насельниць.
    Але найбільшу духовну радість отримала від того, що зустрічала мене настоятелька, незмінна з моменту відродження монастиря, ігуменя Алевтина. Серед черниць зустріла тих, з ким багато років тому ділила келію, читала на кліросі, куховарила на кухні, місила розчин на будівництві.
    Зізнаюсь відверто, пізнати чернецтво можливо лише через власний тернистий подвижницький досвід. На перший погляд здається, що насельниці Білівського монастиря вже полишили далеко позаду важкі часи початку відродження обителі. Але то тільки на перший погляд. Відбудувати культові споруди для здійснення храмової молитви та звершення Таїнств, обробити землю і завести господарку, щоб забезпечити себе харчуванням – це лише половина того, що треба здійснити на шляху до відродження чернечого життя в монастирі, зважаючи на сучасні умови та можливості. З власного ігуменського досвіду можу сказати, що самим головним і найскладнішим етапом відродження монастиря є особисте духовне самовдосконалення (а це – любов, послух, терпимість, повага, самозреченість) кожного, хто беззаперечно вирішив йти дорогою служіння Господу Богу нашому.
    А ще однією з успішних складових дійсного відродження монастиря є навернення до віри Христової людей, зміцнення її в душах тих, хто став на шлях воцерковлення. Хай нескінченним буде потік прихожан, паломників до Білівської обителі не тільки в дні великих церковних свят. Хай тут безперестанку лунає молитва та не гаснуть лампади перед образами святих.
    За молитвами до Богородиці перед образом її «Взисканіє погібшіх» віднаходять не тільки тих, хто фізично зник, пропав. Багато тих, хто розчинився у світському житті, загубився в спокусах цього буремного світу, забувши про душу і життя вічне, помолившись перед головною святинею Білівського монастиря віднаходять себе і свій шлях до духовного відродження і зміцнення у вірі Христовій.
     Хочу побажати вельмишановній ігумені Алевтині та сестрам-насельницям многіє і благіє лєта з молитвою Господньою в душі і на устах, під Покровом Пресвятої Богородиці достойно нести чернечий послух в Білівському монастирі. Хай збільшується православна громада Білівських Хуторів і буде для вас надійною опорою і підтримкою у всіх життєвих ситуаціях.
І на завершення. Дорогі брати і сестри у Христі! Хай не лякає вас далека відстань до Білівських Хуторів, брак часу, фінансові труднощі. Завітайте до Білівської обителі для очищення та зцілення вашої душі. Знайте, Богородиця завжди чекає на нас – своїх дітей, щоб почути наші молитви, біди, благання і кожному по вірі його допомогти.
Спаси вас, Боже!

З молитовною любов'ю ігуменя Феодосія

 

IMG 20170709 184640

 

 

Дорогі брати та сестри у Христі!

19225460 1708955919407418 4325823906843139860 n

 

Наближається одне з шанованих свят нашої Церкви –
Різдво Пророка і Предтечі Іоанна Хрестителя.
З великою духовною радістю ми запрошуємо вас на святкове Богослужіння, яке буде звершено
07 липня 2017 року в стінах відроджуваного Предтеченського храму Молченського жіночого монастиря.
Свято розпочнеться водосвятним молебнем о 07:30.
Початок святкової літургії о 08:30, яку очолить Преосвященніший Роман, єпископ Конотопський іГлухівський.
По завершенні Богослужіння запрошуємо всіх на монастирську трапезу.

З молитовною любов'ю Ігуменя Феодосія з сестрами.

Святителю отче Николае моли Бога о нас!

22 мая в древнем граде Путивле прихожане Никольского храма (подворье Молченского женского монастыря) молитвенно отметили перенесение мощей Святителя и Чудотворца Николая.
Праздничную литургию возглавил Преосвященнейший Роман, епископ Конотопский и Глуховский в сослужении монастырских священников протоиерея Николая Лево и иерея Стефана Пазюк. С радостью отмечаем, что в этот день было очень много путивлян. Мы благодарны нашему правящему архиерею за искреннюю и горячую молитву, за пламенную проповедь о жизни святителя Николая и о христианских ценностях.
По окончании литургии был совершен крестный ход вокруг храма. Затем все молящиеся были приглашены на праздничную трапезу, которую приготовили прихожане.
Ещё раз всех с Праздником!

01 22.05.2017

 

01 22.05.2017 1

 

01 22.05.2017 2

 

01 22.05.2017 3

 

01 22.05.2017 4

 

01 22.05.2017 5

 

01 22.05.2017 6

 

01 22.05.2017 7

 

01 22.05.2017 8

 

 

01 22.05.2017 9

 

 

01 22.05.2017 10

 

01 22.05.2017 11

 

 

01 22.05.2017 12

 

01 22.05.2017 13

 

01 22.05.2017 14

 

01 22.05.2017 15

 

01 22.05.2017 16

 

01 22.05.2017 17

 

01 22.05.2017 18

 

01 22.05.2017 19

 

 

01 22.05.2017 20

 

01 22.05.2017 21

 

01 22.05.2017 22

 

01 22.05.2017 23

 

01 22.05.2017 24

 

01 22.05.2017 25

 

 

01 22.05.2017 26

 

 

01 22.05.2017 27

 

01 22.05.2017 28

 

01 22.05.2017 29

 

01 22.05.2017 30

 

01 22.05.2017 31

 

01 22.05.2017 32

 

01 22.05.2017 33

 

 

01 22.05.2017 34

 

01 22.05.2017 35

 

 

01 22.05.2017 36

 

01 22.05.2017 37

 

01 22.05.2017 38

 

 

01 22.05.2017 39

 01 22.05.2017 40

 

 01 22.05.2017 41

 

 01 22.05.2017 42

 

 01 22.05.2017 43

 

01 22.05.2017 44 

Свято Молченської Богородиці.

Вже 22 роки поспіль в травні місяці Молченський жіночий монастир та його православна громада з сердечною радістю і душевним трепетом молитовно звершують свято на честь ікони Пресвятої Богородиці «Молченська», що в народі набула слави як «Цілителька». Кожного року це свято є красивим, благодатним, велелюдним. Примхи погоди, невідкладні справи, кепське самопочуття не стають на заваді тим, хто щиросердно хотів вшанувати Богородицю. Святкова літургія, звершена правлячим Архієреєм Владикою Романом у співслужінні з єпархіальним духовенством, була зворушливою і глибогодуховною, спільний молебен надзвичайно піднесений. І все тому, що кожен присутній прийшов на свято Пресвятої Діви Марії з найчистішими почуттями, з відкритими серцями та окриленими душами. Коли така кількість священнослужителів і мирян звершує в єдиному духовному пориві спільну молитву – це неймовірні почуття, їх не перекажеш словами, їх треба пережити.
Серед гостей свята були ревні подвижники віри Христової: намісник Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського чоловічого монастиря архімандрит Никодим (Пустовар), намісник Різдва Пресвятої Богородиці Софронієвського монастиря архімандрит Діодор (Дудка), настоятелька Свято-Троїцького Дерманського жіночого монастиря ігуменя Вероніка (Зощук), настоятелька Свято-Знаменського жіночого монастиря на Дніпропетровщині ігуменя Варвара (Бобер), настоятелька Свято-Введенського Ніжинського жіночого монастиря ігуменя Антонія (Терещенко), настоятелька Гамаліївського Свято-Харалампієвського жіночого монастиря ігуменя Софія ( Лотоцька).
Традиційна для цього дня Хресна хода зібрала під свої хоругви велику кількість вірян та паломників з різних куточків України. З піднесеним настроем та різнобарвними букетами весняних квітів всі охочі пройшли шлях від Спасо-Преображенського собору до Молченського монастиря.
Наш сучасник архієпископ Запорізький та Мелітопольський Лука в одній із своїх проникливих проповідей наголосив на тому, що ми забуваємо просити у Богородиці найголовніше. Нас настільки поглинуло мирське життя, що від нього складно відірватись і поглянути на небо очима душі. Але сьогодні такий день, коли ми можемо попросити у Цариці Небесної не тільки допомоги в управлінні мирськими турботами і проблемами, але й, що є найголовнішим, – навчити нас поклонятися ЇЇ Сину. Всі чудеса, звершені за молитваим до Молченського образу Богородиці є підтвердженням того, що Господь наш дає нам через свою Матір сили бути з Ним.
І дійсно, Пресвята Богородиця, через свій Молченський образ, допомогає кожному, хто з вірою і набожністю звертається до Неї. «По вере вашей да будет вам» (Матф.9:29). Тож хай нескінченним буде людський потік в обитель Білої Богородиці і кожен по вірі своїй отримає відповідь на свої сердечні молитви.
Здійснивши невелике бліц опитування серед гостей свята, ми почули наступне: «Я дуже люблю бувати в Молченському монастирі, серцем і святинею якого є нині вшановуваний образ Богородиці. Тут особлива атмосфера тиші, спокою, неземної краси, яку створюють насельниці та священнослужителі на чолі з матушкою ігуменею Феодосією».
«Люблю цю Господню обитель, цей куточок раю на землі. Тут знаходиш ліки для душі, тут відігріваються скам'янілі серця, тут з'являється надія, кріпне віра, зцілюється тіло».
«Земний уклін Пресвятій Богородиці за її милість і ласку. Шана й повага ігумені Феодосії, сестрам-черницям, отцам Дамаскіну, Миколаю, Стефану за їх труди на ниві Господній, за те що опікуються нашим духовним вихованням, за відроджену з руїн обитель Білої Богородиці».
Вже завтра сьогоднішнє свято на честь вшанування ікони Молченської Богородиці стане історією, але ще тривалий час наші серця будуть сповнені його благодаттю. Хай завжди сяє величчю куполів та славиться чеснотами черниць ця свята обитель, і безперервною буде щира чернеча молитва за рід людський!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

 

Повний фотозвіт можна побачити тут:  

http://molchensky-monastyr.org.ua/fotogallereya/99-molchenskaya-2017

 07 мая 2017 39

 

 

07 мая 2017 3

 

07 мая 2017 5

 

07 мая 2017 9

 

07 мая 2017 8

 

07 мая 2017 10

 

07 мая 2017 16

 

07 мая 2017 15

 

07 мая 2017 17

 

07 мая 2017 22

 

07 мая 2017 32

 

07 мая 2017 25

 

07 мая 2017 36

 

07 мая 2017 40

 

07 мая 2017 49

 

xphoca thumb l upc 1990P20.jpg.pagespeed.ic.55ai2d64YH

 

07 мая 2017 51

 

07 мая 2017 59

 

 07 мая 2017 57

 07 мая 2017 62

 07 мая 2017 63

 07 мая 2017 64

 

 07 мая 2017 72

 07 мая 2017 73

 07 мая 2017 76

 

07 мая 2017 87

 

07 мая 2017 88

 

07 мая 2017 89

 197